1. Літературне слововживання

враження

ВРАЖЕННЯ – УРАЖЕННЯ

Враження, р. мн. -ень. 1. Слід у свідомості; вплив; уявлення. Як життя почало ширитись, то з ним і мова людська ширилася, набиралися нові слова задля виразу нових вражень, нових потреб (Панас Мирний); Всі кілька хвилин мовчали під враженням пісні (О.Донченко). 2. Те саме, що ураження.

Ураження. Пошкодження, поранення тощо. Вж. зі сл.: аорти, головного мозку, дихальних шляхів, легень, насіння, нервової системи, нирок, плеври, серцево-судинної системи, серця, сітківки ока, слуху, шкіри, блискавкою, хворобою, променеве, фізичне.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. враження — вра́ження 1 іменник середнього роду те, що залишається у свідомості від пережитого; . вплив чого-небудь на когось; думка, уявлення, що складається внаслідок знайомства, зіткнення з ким- або чим-небудь вра́ження 2 іменник середнього роду пошкодження, поранення Орфографічний словник української мови
  2. враження — Ефект, зст. вражіння; (- що) думка, опінія, оцінка, висновок. Словник синонімів Караванського
  3. враження — I -я, с. 1》 Те, що залишається у свідомості людини від баченого, пережитого. || Почуття, відчуття. Ділитися враженнями. 2》 Вплив чого-небудь на когось. 3》 Думка, уявлення, що складається внаслідок знайомства, зіткнення з ким- або чим-небудь. Справляти враження на когось. II див. ураження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. враження — ВРА́ЖЕННЯ¹, я, с. 1. Те, що залишається у свідомості людини від побаченого, пережитого. Пишу оповідання на основі своїх вражень з Карпат (М. Коцюбинський); Враження бою і тяжка нічна робота втомили їх (О. Словник української мови у 20 томах
  5. враження — ВРА́ЖЕННЯ (думка, уявлення, оцінка, що складається у когось внаслідок знайомства, зіткнення тощо з ким-, чим-небудь), ЕФЕ́КТ, ВПЛИВ рідше, ВРАЖІ́ННЯ заст. Кобзар замовк, задоволений справленим враженням (З. Тулуб); Юрина заява мала ефект. Словник синонімів української мови
  6. враження — Вра́ження і вражі́ння, -ння, -ннію; вра́ження, -жень і -женнів; вражі́ння, -жінь і -жі́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. враження — ВРА́ЖЕННЯ¹, я, с. 1. Те, що залишається в свідомості людини від баченого, пережитого. Пишу оповідання на основі своїх вражень з Карпат (Коцюб., III, 1956, 400); Враження бою і тяжка нічна робота втомили їх (Гончар, І, 1954, 41); // Почуття, відчуття. Словник української мови в 11 томах