відстоювати

ВІДСТОЮВАТИ – ОБСТОЮВАТИ

Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь.

Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захищати думку, погляд, ідею тощо; наполягати на чомусь. Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський (Т.Масенко); – А чим, батьку, цей кошовий уславився?спитав Василь."Волю козацьку обстоював дуже і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Кащенко).

Коли йдеться про закінчену, завершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. – Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непорочність (О. Гончар).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відстоювати — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
  2. відстоювати — ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., кого, що. 1. Простоювати на ногах певний час. Відстояти вахту; // Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. Пробравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. відстоювати — див. захищати Словник синонімів Вусика
  4. відстоювати — -юю, -юєш, недок., відстояти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту. || Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відстоювати — відсто́ювати стояни́. Марно витрачати час, чекаючи кого-, чого-небудь. — Катни, Оришко,— каже господиня,— до паламарихи та купи квіток. Тільки вибирай найкращих, свіжих... То це й прийшла... То відпускаєте, чи що, бо мені ніколи стояни відстоювати (М. Сиротюк). Фразеологічний словник української мови
  6. відстоювати — коли обстоювати, а коли відстоювати Обстоювати – захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь. “Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський” (Терень Масенко), “Як завжди... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  7. відстоювати — відсто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. відстоювати — ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех. 1. Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту; // Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. Побравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Вовчок. Словник української мови в 11 томах