відстоювати
ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех.
1. Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу.
Відстояти вахту;
// Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь.
Побравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Вовчок. І, 1955, 164).
Відстоя́ти но́ги — втомити ноги довгим стоянням.
— Сідайте, бо ноги відстоїте (Барв., Опов.., 1902, 215).
2. рідко. Те саме, що захища́ти; обороняти.
Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (Кучер, Чорноморці, 1956, 119);
Дівчата були ще раді, що парубки з ними, — ..чи п’яне попадеться, чи собака кинеться — є кому одстояти й оборонити (Мирний, III, 1954, 43);
Хвала народові, що мужніми грудьми від орд нападницьких Країну Рад відстояв (Рильський, І, 1956, 165);
// Боротися за збереження чого-небудь.
Один тільки пролетаріат відстоює в наші дні справжню свободу націй.. (Ленін, 19, 1950, 69);
Радянський народ не боїться погроз, впевнено відстоює мир (Літ. газ., 9.V 1951, 4);
// Доводити правильність чого-небудь.
Молодь гаряче почала обстоювати нові методи роботи (Коп., Вибр., 1948, 106);
Хоч я й одстояв половину статті, зате цікавіша половина пропала (Коцюб., III, 1956, 167).
3. спец. Залишаючи рідину в нерухомому стані, надавати можливість частинкам речовини осідати на дно посудини, резервуару тощо.
Значення в інших словниках
- відстоювати — коли обстоювати, а коли відстоювати Обстоювати – захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь. “Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський” (Терень Масенко), “Як завжди... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- відстоювати — відсто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відстоювати — ВІДСТОЮВАТИ – ОБСТОЮВАТИ Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь. Обстоювати. Літературне слововживання
- відстоювати — -юю, -юєш, недок., відстояти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту. || Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстоювати — ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., кого, що. 1. Простоювати на ногах певний час. Відстояти вахту; // Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. Пробравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- відстоювати — див. захищати Словник синонімів Вусика
- відстоювати — відсто́ювати стояни́. Марно витрачати час, чекаючи кого-, чого-небудь. — Катни, Оришко,— каже господиня,— до паламарихи та купи квіток. Тільки вибирай найкращих, свіжих... То це й прийшла... То відпускаєте, чи що, бо мені ніколи стояни відстоювати (М. Сиротюк). Фразеологічний словник української мови
- відстоювати — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови