відстоювати
ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., кого, що.
1. Простоювати на ногах певний час.
Відстояти вахту;
// Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь.
Пробравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Марко Вовчок).
2. Те саме, що захища́ти; обороняти.
Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер);
Дівчата були ще раді, що парубки з ними, – .. чи п'яне попадеться, чи собака кинеться – є кому одстояти й оборонити (Панас Мирний);
// Боротися за збереження чого-небудь.
Необхідність постійно відстоювати право на фінансування для багатьох університетських професорів обернулася необхідністю визначитися, чим переважно займатися: викладацькою роботою чи науковими дослідженнями (із журн.);
// Доводити правильність чого-небудь.
Молодь гаряче почала одстоювати нові методи роботи (О. Копиленко);
Хоч я й одстояв половину статті, зате цікавіша половина пропала (М. Коцюбинський).
3. Залишаючи рідину в нерухомому стані, надавати можливість частинкам речовини осідати на дно посудини, резервуару і т. ін.
Воду для поливу кімнатних рослин відстоюють у спеціальних банках (з наук.-попул. літ.).
(1) Відстоя́ти но́ги – втомити ноги довгим стоянням.
– Сідайте, бо ноги відстоїте (Ганна Барвінок).
◇ (2) Відсто́ювати стояни́ – марно витрачати час, чекаючи кого-, чого-небудь.
– Катни, Оришко, – каже господиня, – до паламарихи та купи квіток. Тільки вибирай найкращих, свіжих... – То це й прийшла... То відпускаєте, чи що, бо мені ніколи стояни відстоювати (М. Сиротюк).
Значення в інших словниках
- відстоювати — коли обстоювати, а коли відстоювати Обстоювати – захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь. “Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський” (Терень Масенко), “Як завжди... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- відстоювати — відсто́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відстоювати — ВІДСТОЮВАТИ – ОБСТОЮВАТИ Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь. Обстоювати. Літературне слововживання
- відстоювати — -юю, -юєш, недок., відстояти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту. || Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відстоювати — див. захищати Словник синонімів Вусика
- відстоювати — відсто́ювати стояни́. Марно витрачати час, чекаючи кого-, чого-небудь. — Катни, Оришко,— каже господиня,— до паламарихи та купи квіток. Тільки вибирай найкращих, свіжих... То це й прийшла... То відпускаєте, чи що, бо мені ніколи стояни відстоювати (М. Сиротюк). Фразеологічний словник української мови
- відстоювати — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
- відстоювати — ВІДСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДСТОЯ́ТИ, ою́, ої́ш, док., перех. 1. Простоювати на ногах певний час, виконуючи якусь роботу. Відстояти вахту; // Стоячи, бути присутнім до кінця чого-небудь. Побравсь [Павло] до церкви, одстояв службу (Вовчок. Словник української мови в 11 томах