відстоюватися

ВІДСТО́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДСТОЯ́ТИСЯ, ої́ться, док.

1. Перечікуючи негоду, небезпеку і т. ін., стояти в затишному місці (перев. про судна).

У протоці, в бухті Білушій, шхуна одстоювалась два дні (М. Трублаїні);

Зимових рейсів майже не було – судна відстоювались у тихих заводях (Ю. Смолич).

2. Стоячи певний час, звільнятися від частинок речовини; давати осад (про рідину).

Коли відстоюється вода, то порошинки сідають на дно, а в металі шлак і домішки спливають нагору (В. Собко);

– Влітку, як відстоїться [вода], то стає чиста, як сльоза... (О. Гончар);

* Образно. Поволі підводила голову, тремтіли повні вуста, у вишневих очах спливала й відстоювалася густа печаль, тривога, біль, зневіра (Ю. Хорунжий).

3. перен. Формуватися, набувати остаточного вигляду (про погляди, думки, твори і т. ін.).

Франко аналізував не тільки ті літературні явища, що відстоялись, були вже визнані читачем, критикою, а дуже часто й ті, які потребували свіжої критичної оцінки (з наук.-попул. літ.).