1. Літературне слововживання

глотка

ГЛОТКА – ГОРЛО – ГОРЛЯНКА

Глотка. Частина травного каналу, що з’єднує ротову порожнину зі стравоходом.

Горло. 1. Передня частина шиї; хрящовий канал, який є початком стравоходу й дихальних шляхів: дихальне горло, прополоскати горло, взяти за горло, дерти горло, на все горло, наступати на горло, по горло, поперек горла. 2. Верхня звужена частина посуду.

Горлянка, розм. Те саме, що горло 1.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глотка — гло́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. глотка — -и, ж., анат. Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину зі стравоходом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глотка — хохл. (глотка) горлянка, пелька горлянка, пелька, хавка Словник чужослів Павло Штепа
  4. глотка — ГЛО́ТКА, и, ж. Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину зі стравоходом. Старець.., не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать .. – насилу вибили йому з глотки той шматок (О. Словник української мови у 20 томах
  5. глотка — ГЛО́ТКА (верхня частина травного каналу), ПЕ́ЛЬКА вульг., ХА́ВКА зневажл., діал. Упіймали плотку, що не лізе й в глотку (прислів'я); (Горпина:) Давай лиш, сестро, чарку горілки, або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од біганини (І. Словник синонімів української мови
  6. глотка — ГЛО́ТКА, и, ж. Частина травного каналу, що з’єднує ротову порожнину з стравоходом. З носової порожнини повітря проходить у глотку, від якої починається.. гортань (Анат. і фізіол. люд., 1957, 71); Старець.. Словник української мови в 11 томах