1. Літературне слововживання

гони

ГОНИ – ГІН – ГОН

Гони1, -ів. Переслідування, цькування звіра під час полювання.

Гони2, гонів і гін. 1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2. Смуга поля, що обробляється в один захват.

Гін, гону. 1. Дія за значенням гнати, гнатися. 2. Те саме, що гони2 2. 3. Стан і поведінка багатьох тварин у період парування.

Гон, -а. Одиниця виміру плоского кута в метричній системі мір XVIII ст. (1/100 прямого кута).

Див. також ...гон.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гони — го́ни 1 множинний іменник на полюванні го́ни 2 множинний іменник міра довжини Орфографічний словник української мови
  2. гони — (звіра) переслідування; (поля) див. ГІН. Словник синонімів Караванського
  3. гони — I -ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. II гонів і гін, мн. 1》 Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2》 Те саме, що гін 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гони — ГО́НИ¹, ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. Почалися гони. Крик, шум, гам. Тріщить десь ліщина, гавкають собаки, стріляє старшина загонщиків... Словник української мови у 20 томах
  5. гони — див. далечінь Словник синонімів Вусика
  6. гони — Стан і поведінка ссавців (оленів і лосів) у період парування (вересень-жовтень), під час якого самці видають характерні звуки та змагаються один з одним. Універсальний словник-енциклопедія
  7. гони — ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В. Словник синонімів української мови
  8. гони — Го́ни, гін і го́нів, го́нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гони — ГО́НИ¹, ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. *Образно. Го-го — почалися гони. Тепер уже не бігли насліпо пушкарі, а йшли, хоч і обережно, але певно, оточуючи невеличкий лісок (Хотк., II, 1966,290). ГО́НИ², го́нів і гін, мн. Словник української мови в 11 томах