1. Літературне слововживання

гонитва

ГОНИТВА – ПОГОНЯ

Гонитва. 1. Переслідування з метою вполювати, спіймати тощо. Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (О.Донченко); Повз будку в шаленій гонитві мчали несамовиті моряки (В.Кучер). 2. (за чим) перен. Посилені прагнення до чогось, переслідування якої-небудь мети. Доброї слави не може не бажати добрий поет. Але то щось зовсім інше, ніж гонитва за популярністю будь-що-будь (М.Рильський).

Погоня. 1. Переслідування втікача. Треба втікать, коли ще й втечемо, то незабаром буде й погоня (О.Стороженко); [Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (І.Франко). 2. Людина або група людей, які переслідують когось. Пустилися козаки щодуху гірською стежкою, а вже погоня за плечима (О.Довженко); Погоня Хмельницького могла настигнути кожної хвилини (П.Панч).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гонитва — (біг за втікачем) погоня, переслідування. Словник синонімів Полюги
  2. гонитва — гони́тва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. гонитва — -и, ж. 1》 Переслідування з метою спіймати. 2》 Дуже швидкий рух, дуже швидка їзда. 3》 за чим, перен. Посилене прагнення до чого-небудь, переслідування якої-небудь мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гонитва — ГОНИ́ТВА, и, ж. 1. Переслідування, намагання спіймати кого-небудь. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущі (М. Коцюбинський); Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  5. гонитва — Перегони, змагання Словник застарілих та маловживаних слів
  6. гонитва — ГОНИ́ТВА (біг, швидка їзда за втікачем і т. ін.), ПОГО́НЯ, ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ, ГО́НКА. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущині (М. Коцюбинський); За ним стежили. Більше того: за ним була погоня (В. Словник синонімів української мови
  7. гонитва — ГОНИ́ТВА, и, ж. 1. Переслідування з метою спіймати. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущі (Коцюб., І, 1955, 185); Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (Донч., І, 1956, 174). Словник української мови в 11 томах
  8. гонитва — Гонитва, -ви ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гоненіе. Св. Л. 107. Словник української мови Грінченка