гонитва

Значення в інших словниках

1. гонитва — (біг за втікачем) погоня, переслідування. Словник синонімів Полюги
2. гонитва — гони́тва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. гонитва — ГОНИТВА – ПОГОНЯ Гонитва. 1. Переслідування з метою вполювати, спіймати тощо. Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (О.Донченко); Повз будку в шаленій гонитві мчали несамовиті моряки (В.Кучер). 2. (за чим) перен. Літературне слововживання
4. гонитва — -и, ж. 1》 Переслідування з метою спіймати. 2》 Дуже швидкий рух, дуже швидка їзда. 3》 за чим, перен. Посилене прагнення до чого-небудь, переслідування якої-небудь мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. гонитва — ГОНИ́ТВА, и, ж. 1. Переслідування, намагання спіймати кого-небудь. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущі (М. Коцюбинський); Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
6. гонитва — ГОНИ́ТВА (біг, швидка їзда за втікачем і т. ін.), ПОГО́НЯ, ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ, ГО́НКА. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущині (М. Коцюбинський); За ним стежили. Більше того: за ним була погоня (В. Словник синонімів української мови
7. гонитва — ГОНИ́ТВА, и, ж. 1. Переслідування з метою спіймати. Довго тяглася гонитва, аж дикі нетрі та комиші сховали недобитків у своїй гущі (Коцюб., І, 1955, 185); Треба мати доброго коня, щоб бачити гонитву за вовком (Донч., І, 1956, 174). Словник української мови в 11 томах
8. гонитва — Гонитва, -ви ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гоненіе. Св. Л. 107. Словник української мови Грінченка