1. Словник української мови в 11 томах

гони

ГО́НИ¹, ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання.

*Образно. Го-го — почалися гони. Тепер уже не бігли насліпо пушкарі, а йшли, хоч і обережно, але певно, оточуючи невеличкий лісок (Хотк., II, 1966,290).

ГО́НИ², го́нів і гін, мн.

1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів.

Той змій та такий був сильний, що за гони до себе не підпускає, так диханням і побиває (Укр.. казки, 1951, 125);

Пройшовши кілька гонів, перебрались вони через глибоку балку і з милю простували рідким лісом (Стор., І, 1957, 389);

Ми йшли, туристи, сотні гін Розміреним і впертим кроком (Шер., Дорога.., 1957, 26).

2. Те саме, що гін 2.

По краях гонів потрібно для повороту агрегату відвести смуги певної ширини, залежно від розміру агрегату і способу оранки (Механ. і електриф.., 1953, 21);

При визначенні норми [виробітку] врахована довжина гонів і врожайність культури та марка комбайна (Колг. Укр., З, 1959, 4);

На перших же гонах (ще, мабуть, Невкипілий і цигарки не докурив) передня жатка — тиць, і стала. Під’їхала друга і теж стала, і так усі (Головко, II, 1957, 239).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гони — го́ни 1 множинний іменник на полюванні го́ни 2 множинний іменник міра довжини Орфографічний словник української мови
  2. гони — ГОНИ – ГІН – ГОН Гони1, -ів. Переслідування, цькування звіра під час полювання. Гони2, гонів і гін. 1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2. Смуга поля, що обробляється в один захват. Гін, гону. Літературне слововживання
  3. гони — (звіра) переслідування; (поля) див. ГІН. Словник синонімів Караванського
  4. гони — I -ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. II гонів і гін, мн. 1》 Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2》 Те саме, що гін 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гони — ГО́НИ¹, ів, мн. Переслідування, цькування звіра під час полювання. Почалися гони. Крик, шум, гам. Тріщить десь ліщина, гавкають собаки, стріляє старшина загонщиків... Словник української мови у 20 томах
  6. гони — див. далечінь Словник синонімів Вусика
  7. гони — Стан і поведінка ссавців (оленів і лосів) у період парування (вересень-жовтень), під час якого самці видають характерні звуки та змагаються один з одним. Універсальний словник-енциклопедія
  8. гони — ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В. Словник синонімів української мови
  9. гони — Го́ни, гін і го́нів, го́нам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)