1. Літературне слововживання

досвідний

ДОСВІДНИЙ – ДОСЛІДНИЙ – ДОСЛІДНИЦЬКИЙ

Досвідний. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання.

Дослідний. Який стосується досліду, пов’язаний з науковим дослідженням; призначений для проведення дослідів. Вж. зі сл.: робота, гурток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємство, поле, рослини, тварини.

Дослідницький. 1. Який стосується дослідника, належний йому. Вж. зі сл.: колектив, група, задум, інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяльність, енергія, настанова, праця. 2. Призначений для проведення дослідів: дослідницька кімната.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досвідний — досвідний (23) — досвідчений; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. досвідний — до́свідний прикметник який ґрунтується на досвіді досвідни́й прикметник який має досвід рідко Орфографічний словник української мови
  3. досвідний — I д`освідний-а, -е. Заснований на досвіді (у 2 знач.). Досвідне пізнання. II досвідн`ий-а, -е, рідко. Який має життєвий досвід; досвідчений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. досвідний — див. бувалий Словник синонімів Вусика
  5. досвідний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
  6. досвідний — До́свідний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. досвідний — ДО́СВІДНИЙ, а, е. 1. Заснований на досвіді (у 2 знач.). Досвідне пізнання. 2. Признач. для ведення дослідів. Досвідні машини; // Який проводиться з метою випробування. Словник української мови в 11 томах