досвідний
ДО́СВІДНИЙ, а, е.
1. Заснований на досвіді (у 2 знач.).
Досвідне пізнання.
2. Признач. для ведення дослідів.
Досвідні машини;
// Який проводиться з метою випробування.
Харківський тракторний завод увійшов в число 14 підприємств країни, на яких у липні-серпні в досвідному порядку проведена тарифна реформа (Рад. Укр., 6.Х 1956, 2).
ДОСВІДНИ́Й, а́, е́, рідко. Який має життєвий досвід; досвідчений.
Мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді (Фр., VI, 1951, 23);
Прохав би Вас також ради, як досвідної у таких справах людини (Коцюб., III, 1956, 230).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- досвідний — досвідний (23) — досвідчений; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- досвідний — до́свідний прикметник який ґрунтується на досвіді досвідни́й прикметник який має досвід рідко Орфографічний словник української мови
- досвідний — ДОСВІДНИЙ – ДОСЛІДНИЙ – ДОСЛІДНИЦЬКИЙ Досвідний. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання. Дослідний. Який стосується досліду, пов’язаний з науковим дослідженням; призначений для проведення дослідів. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- досвідний — I д`освідний-а, -е. Заснований на досвіді (у 2 знач.). Досвідне пізнання. II досвідн`ий-а, -е, рідко. Який має життєвий досвід; досвідчений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- досвідний — див. бувалий Словник синонімів Вусика
- досвідний — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
- досвідний — До́свідний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)