досвідити
ДОСВІДИ́ТИ, джу́, ди́ш і ДОСВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Зазнати; переконатися.
— Се я сам досвідив. Лиш мертвець та сліпець Може буть проти неї [жіночої краси] надійний борець (Фр., XI, 1952, 85).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- досвідити — досвіди́ти дієслово доконаного виду зазнати; переконатися діал. Орфографічний словник української мови
- досвідити — -джу, -диш і досвідчити, -чу, -чиш, док., діал. Зазнати; переконатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- досвідити — ДОСВІДИ́ТИ див. досві́дчувати. Словник української мови у 20 томах
- досвідити — ПЕРЕКОНА́ТИСЯ (дійти певного висновку, повірити в щось на підставі доказів, спостережень, роздумів тощо), ДОКОНА́ТИСЯ діал.; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИСЯ, ПРИСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ДОСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ДОСВІ́ДЧИТИ діал., ДОСВІДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови