дослід
ДОСЛІД – ДОСВІД
Дослід, -у. Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних (переважно штучно створених) умовах з метою вивчення; експеримент: дослід з електрикою, дослід на тваринах, важливий науковий дослід, розвідувальний дослід, фізичні досліди, провадити (проводити) досліди. Пох. дослідник.
Досвід, -у. Сукупність практично засвоєних знань, умінь, навичок, які здобуваються в житті і в практичній діяльності тощо: досвід боїв, досвід вирощування високих урожаїв, досвід будівництва, на власнім досвіді.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дослід — до́слід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дослід — Експеримент, проба, о. пробний камінь, пробна куля; мн. ДОСЛІДИ, Р. дослідження, обстеження, розслідування. Словник синонімів Караванського
- дослід — [дос'л'ід] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
- дослід — -у, ч. 1》 Відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення, дослідження; експеримент. 2》 рідко. Те саме, що дослідження 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дослід — ДО́СЛІД (відтворення певного явища або спостереження за явищем з метою наукового вивчення), ЕКСПЕРИМЕ́НТ, ДОСЛІ́ДЖЕННЯ, СПРО́БА. — Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? Коли посадовили, та якої температури ґрунт, та що клали в лунки, га?... Словник синонімів української мови
- дослід — До́слід, -ду, -дові; до́сліди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дослід — ДО́СЛІД, у, ч. 1. Відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення, дослідження; експеримент. Словник української мови в 11 томах
- дослід — Дослід, -ду м. Изслѣдованіе. Лінивий до історичнього досліду розум. К. XII. 37. Словник української мови Грінченка