1. Літературне слововживання

запорука

ЗАПОРУКА – ПОРУКА

Запорука. Запевнення, гарантія в чомусь; джерело, основа, які забезпечують що-небудь. – Якщо ти її так кохаєш, – хай вона завжди буде з тобою.. Це запорука того, що колись вона стане твоєю дружиною (З.Тулуб); – Дай запоруку мені, що правдиво я звався і звуся Сином твоїм (М.Зеров); – Спокій у нашому віці – запорука здоров’я (В. Кучер).

Порука. 1. Гарантія, запевнення в чому-небудь; узята на себе відповідальність за когось, щось: на поруки брати (взяти), кругова порука. – Ніхто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (М.Томчаній). 2. Те саме, що запорука. – Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою перемоги? (М.Коцюбинський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запорука — Запевнення, гарантія, порука, р. зарука. Словник синонімів Караванського
  2. запорука — [запоурука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
  3. запорука — -и, ж. 1》 Запевнення, гарантія в чому-небудь; порука. || Доказ, свідчення чого-небудь. 2》 Джерело, основа, які забезпечують що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запорука — запору́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. запорука — ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,.. Словник синонімів української мови
  6. запорука — ЗАПОРУ́КА, и, ж. 1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; порука. Де запорука, що згодом Гасом, не зрадить її так само, як він зараз зраджує Назлі-ханум (Тулуб, Людолови, II, 1957, 353); // Доказ, свідчення чого-небудь. Неприємне почуття зникло. Словник української мови в 11 томах