запорука
ЗАПОРУ́КА, и, ж.
1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; порука.
Де запорука, що згодом Гасом, не зрадить її так само, як він зараз зраджує Назлі-ханум (Тулуб, Людолови, II, 1957, 353);
// Доказ, свідчення чого-небудь.
Неприємне почуття зникло. Дурниці, це так здалося. Ніхто його не впізнає тут. Чотирнадцять років тому запорукою (Донч., II, 1956, 86).
2. Джерело, основа, які забезпечують що-небудь.
Запорука плодотворного розвитку науки — в нерозривному зв’язку з творчою працею народу, практикою комуністичного будівництва (Програма КПРС, 1961, 112);
— Спокій у нашому віці — запорука здоров’я, — продовжував Заброда (Кучер, Голод, 1961, 457);
Агронаука — на урожай запорука (Укр.. присл.., 1955, 369).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запорука — ЗАПОРУКА – ПОРУКА Запорука. Запевнення, гарантія в чомусь; джерело, основа, які забезпечують що-небудь. – Якщо ти її так кохаєш, – хай вона завжди буде з тобою.. Це запорука того, що колись вона стане твоєю дружиною (З. Літературне слововживання
- запорука — Запевнення, гарантія, порука, р. зарука. Словник синонімів Караванського
- запорука — [запоурука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
- запорука — -и, ж. 1》 Запевнення, гарантія в чому-небудь; порука. || Доказ, свідчення чого-небудь. 2》 Джерело, основа, які забезпечують що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запорука — запору́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- запорука — ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,.. Словник синонімів української мови