лій

Значення в інших словниках

1. лій — лій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. лій — Товщ, жир, д. тлущ; (у голові) П. глузд, клепка. Словник синонімів Караванського
3. лій — лою, ч. Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; за давніх часів використовувався для освітлення. || перен. Жирова речовина, що виділяється залозами шкіри людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лій — ЛІЙ, ло́ю, ч. Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення. Шкода й лою на лемішку (Номис); Татарки .. частували їх .. свіжим інжиром та смаженими на овечім лою коржиками... (М. Словник української мови у 20 томах
5. лій — Шкода лою — світи водою. Жартома про того, хто хоче заощадити на свічках. Приповідки або українсько-народня філософія
6. лій — є лій у голові́ чиїй, у кого і без додатка, жарт. Хтось розумний, здібний, кмітливий і т. ін. — Були нагнали його з школи, так він подав начальству трактат. І так написав, що архімандрит змінив свою постанову. Є лій в голові хлопця (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
7. лій — I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Словник синонімів української мови
8. лій — Лій, ло́ю, ло́єві, ло́єм, на лою́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. лій — ЛІЙ, ло́ю, ч Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення. Татарки.. частували їх.. свіжим інжиром та смаженими на овечім лою коржиками… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
10. лій — Лій, ло́ю м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600. Словник української мови Грінченка