1. Словник синонімів української мови

лій

I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Простягнув (Борис) їй шматок ляща, який світився прозоро-зеленкуватим жиром (Є. Гуцало); Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм з молоком, розтирала баранячим салом (З. Тулуб); Його жінка, глупе, заплиле товщем сотворіння, півдня сиділа на анку спеціально для того, аби.. бачити поклони і принижене згинання (Г. Хоткевич); Руки стали повні, м'які, а пальці були налиті ситтю (І. Нечуй-Левицький); З них (овець) вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (І. Франко); Насилу добрався він.. до Югорського Шару, де взяв ворвань та рибу (з науково-популярної літератури); Присохне, як овечий лій (приказка); Мовчки смакував (сусід) зарум'яненою свининою, що з неї стікав смалець (С. Чорнобривець).

СА́ЛО (просолений свинячий підшкірний жир, відокремлений від м'яса), СОЛОНИ́НА діал.; ШПИК (у шматках з перцем); СМА́ЛЕЦЬ (витоплене); ЛІЙ, ЖИР, СИТЬ (овече). Обідають під копою: хліб, сало, огірки (С. Васильченко); Вона щойно бачила в коморі два лантухи петлюванки, діжечку солонини (В. Земляк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лій — лій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лій — Лою, ор. лоєм. Жир, переважно овечий та великої рогатої худоби. Літературне слововживання
  3. лій — Товщ, жир, д. тлущ; (у голові) П. глузд, клепка. Словник синонімів Караванського
  4. лій — лою, ч. Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; за давніх часів використовувався для освітлення. || перен. Жирова речовина, що виділяється залозами шкіри людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лій — ЛІЙ, ло́ю, ч. Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення. Шкода й лою на лемішку (Номис); Татарки .. частували їх .. свіжим інжиром та смаженими на овечім лою коржиками... (М. Словник української мови у 20 томах
  6. лій — Шкода лою — світи водою. Жартома про того, хто хоче заощадити на свічках. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. лій — є лій у голові́ чиїй, у кого і без додатка, жарт. Хтось розумний, здібний, кмітливий і т. ін. — Були нагнали його з школи, так він подав начальству трактат. І так написав, що архімандрит змінив свою постанову. Є лій в голові хлопця (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  8. лій — Лій, ло́ю, ло́єві, ло́єм, на лою́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лій — ЛІЙ, ло́ю, ч Жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення. Татарки.. частували їх.. свіжим інжиром та смаженими на овечім лою коржиками… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. лій — Лій, ло́ю м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600. Словник української мови Грінченка