на

прийм. Вж. у словосп.: на адресу, на весь зріст, на всю широчінь, на вигляд, на вимогу, на десяту годину, на заклик, на замовлення, на ім’я називати, на його бажання, на кінецьпід кінець) року, на мою думку, на перше липня, на пропозицію, на селів селі) працювати, на село (і в село) поїхати, на схід від Києва, на шматки подерти, будинок на дев’ять поверхів, вода перетворилася на пару (і в пару), драма на п’ять дій, отримувати 500 гривень на місяць.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. на — НА¹, прийм. Уживається із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається при позначенні предмета; // із знах. в. Уживається при позначенні предмета, який служить опорою для кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  2. на — НА виг. (ужив. для підкликання собаки), НЯ рідше, ЦУ-ЦУ́ (ЦЮ-ЦЮ́). "Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко... на-на!" — гукнули, як на ґвалт (П. Гулак-Артемовський). Словник синонімів української мови
  3. на — На, прийм. на, на́те, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. на — на... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1》 із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. на — НА¹, прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається при позначенні предмета: а) на який з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.). Еней на піч забрався спати. Словник української мови в 11 томах
  7. на — На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. На вовка помовка, а зайці кобилу з’їли. Вкрав не той, про кого думають. На городі бузина, а в Києві дядько. Говорить дурниці. На другий раз наука: не ходи в ліс без бука. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. на — на 1 прийменник незмінювана словникова одиниця на 2 частка незмінювана словникова одиниця розм. на 3 вигук для вираження подиву незмінювана словникова одиниця на 4 вигук для підкликання тварини незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  9. на — На пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Словник української мови Грінченка