на

на:

на а́лярмалярм

на би́ку гра́тибик

на босу головуголова

на бронзбронз

на ви́льотівиліт

на випла́тувиплата

на ви́ривкивиривок

на вістрю меча́меч

на вічне відда́ваннявіддавання

на вла́сні ву́ха то чуввухо

на в'яде́рко жи́тив'ядерко

на га́ль-па́льгаль-паль

на га́шення свічоксвічка

на ге́цигеца

на ге́ци бра́тигеца

на ге́цугеца

на гі́нтер пі́тигінтер

на голя́са (ґоля́са) → голяс

на го́п-штуркгоп-штурк

на ґа́пуґапа

на ґра́ндуґранда

на ґра́тку = ґра́тка II.

на дрітдріт

на дурня́кдурняк

на дурнякадурняк

на жидівський спосібжидівський

на зеле́ну <�грани́цю>зелений

на зі́хер (зі́хєр) → зіхер

на злістьзлість

на зло́маний пи́сок (писк) → писок

на канткант

на кі́бель посади́тикібель

на кінський вели́кденьВеликдень

на куля́стру проси́тикулястра

на лінкслінкс

на ма́ґєль взятимаґель

на мі́ґиміґи

на мі́ґахміґи

на мітлу́ ки́нутимітла

на мо́тямотя

на не́рвах гра́тинерви

на ну́лькунулька

на ну́льку обґо́нзатинулька

на ну́льку обчі́катинулька

на ну́льку підстри́гтинулька

на оди́н зубзуб

на окооко

на орґа́нках гра́тиорґанки

на ору́дкиорудка

на па́сблінд (па́сблінт) → пасблінд

на пішака́пішак

на почека́нюпочеканя

на ра́тирата

на свіжосвіжо

на світ ви́йтисвіт

на свої ву́ха то чуввухо

на святого ні́ґди (ні́кди) → ніґди

на то <�це> контоконто

на ціле горлогорло

на широку ска́люскаля

на ши́ршу ска́люскаля

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. на — на 1 прийменник незмінювана словникова одиниця на 2 частка незмінювана словникова одиниця розм. на 3 вигук для вираження подиву незмінювана словникова одиниця на 4 вигук для підкликання тварини незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. на — прийм. Вж. у словосп.: на адресу, на весь зріст, на всю широчінь, на вигляд, на вимогу, на десяту годину, на заклик, на замовлення, на ім’я називати, на його бажання, на кінець (і під кінець) року, на мою думку, на перше липня, на пропозицію... Літературне слововживання
  3. на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1》 із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. на — НА¹, прийм. Уживається із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається при позначенні предмета; // із знах. в. Уживається при позначенні предмета, який служить опорою для кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. на — На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. На вовка помовка, а зайці кобилу з’їли. Вкрав не той, про кого думають. На городі бузина, а в Києві дядько. Говорить дурниці. На другий раз наука: не ходи в ліс без бука. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. на — НА виг. (ужив. для підкликання собаки), НЯ рідше, ЦУ-ЦУ́ (ЦЮ-ЦЮ́). "Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко... на-на!" — гукнули, як на ґвалт (П. Гулак-Артемовський). Словник синонімів української мови
  7. на — На, прийм. на, на́те, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. на — НА¹, прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається при позначенні предмета: а) на який з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.). Еней на піч забрався спати. Словник української мови в 11 томах
  9. на — На пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Словник української мови Грінченка