на
на:
◊ на а́лярм → алярм
◊ на би́ку гра́ти → бик
◊ на босу голову → голова
◊ на бронз → бронз
◊ на ви́льоті → виліт
◊ на випла́ту → виплата
◊ на ви́ривки → виривок
◊ на вістрю меча́ → меч
◊ на вічне відда́вання → віддавання
◊ на вла́сні ву́ха то чув → вухо
◊ на в'яде́рко жи́ти → в'ядерко
◊ на га́ль-па́ль → галь-паль
◊ на га́шення свічок → свічка
◊ на ге́ци → геца
◊ на ге́ци бра́ти → геца
◊ на ге́цу → геца
◊ на гі́нтер пі́ти → гінтер
◊ на голя́са (ґоля́са) → голяс
◊ на го́п-штурк → гоп-штурк
◊ на ґа́пу → ґапа
◊ на ґра́нду → ґранда
◊ на ґра́тку = ґра́тка II.
◊ на дріт → дріт
◊ на дурня́к → дурняк
◊ на дурняка → дурняк
◊ на жидівський спосіб → жидівський
◊ на зеле́ну <�грани́цю> → зелений
◊ на зі́хер (зі́хєр) → зіхер
◊ на злість → злість
◊ на зло́маний пи́сок (писк) → писок
◊ на кант → кант
◊ на кі́бель посади́ти → кібель
◊ на кінський вели́кдень → Великдень
◊ на куля́стру проси́ти → кулястра
◊ на лінкс → лінкс
◊ на ма́ґєль взяти → маґель
◊ на мі́ґи → міґи
◊ на мі́ґах → міґи
◊ на мітлу́ ки́нути → мітла
◊ на мо́тя → мотя
◊ на не́рвах гра́ти → нерви
◊ на ну́льку → нулька
◊ на ну́льку обґо́нзати → нулька
◊ на ну́льку обчі́кати → нулька
◊ на ну́льку підстри́гти → нулька
◊ на оди́н зуб → зуб
◊ на око → око
◊ на орґа́нках гра́ти → орґанки
◊ на ору́дки → орудка
◊ на па́сблінд (па́сблінт) → пасблінд
◊ на пішака́ → пішак
◊ на почека́ню → почеканя
◊ на ра́ти → рата
◊ на свіжо → свіжо
◊ на світ ви́йти → світ
◊ на свої ву́ха то чув → вухо
◊ на святого ні́ґди (ні́кди) → ніґди
◊ на то <�це> конто → конто
◊ на ціле горло → горло
◊ на широку ска́лю → скаля
◊ на ши́ршу ска́лю → скаля
Значення в інших словниках
- на — на 1 прийменник незмінювана словникова одиниця на 2 частка незмінювана словникова одиниця розм. на 3 вигук для вираження подиву незмінювана словникова одиниця на 4 вигук для підкликання тварини незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- на — прийм. Вж. у словосп.: на адресу, на весь зріст, на всю широчінь, на вигляд, на вимогу, на десяту годину, на заклик, на замовлення, на ім’я називати, на його бажання, на кінець (і під кінець) року, на мою думку, на перше липня, на пропозицію... Літературне слововживання
- на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1》 із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- на — НА¹, прийм. Уживається із знах. і місц. в. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається при позначенні предмета; // із знах. в. Уживається при позначенні предмета, який служить опорою для кого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- на — На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. На вовка помовка, а зайці кобилу з’їли. Вкрав не той, про кого думають. На городі бузина, а в Києві дядько. Говорить дурниці. На другий раз наука: не ходи в ліс без бука. Приповідки або українсько-народня філософія
- на — НА виг. (ужив. для підкликання собаки), НЯ рідше, ЦУ-ЦУ́ (ЦЮ-ЦЮ́). "Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко... на-на!" — гукнули, як на ґвалт (П. Гулак-Артемовський). Словник синонімів української мови
- на — На, прийм. на, на́те, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- на — НА¹, прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення 1. із знах. і місц. в. Уживається при позначенні предмета: а) на який з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.). Еней на піч забрався спати. Словник української мови в 11 томах
- на — На пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Словник української мови Грінченка