свічка
сві́чка 1. свічка
◊ на га́шення свічок під кінець Служби Божої (ст): Невже то не можна вчасно зібратися до церкви. Знову прийдемо на гашення свічок (Авторка)
◊ свічку трима́ти ірон. бути очевидцем пікантних подій (м, ср, ст): – Йой, пані, та шо пані з ним так собі просто розмовляють, та то цілий злодій! – А що пані над ним свічку тримали, як він крав? (Авторка)
●аби́сь ска́пав <�ти> як та сві́чка (проклін)||бодай би <�ти> скапав як свічка
●бода́й би <�ти> ска́пав як сві́чка = аби́сь <�ти> ска́пав як та сві́чка: Пам'ятаєте мури нашого Середмістя, коли на Сербську вулицю увігнався своїм зеленкуватим заболоченим тілищем большевицький танк, а брудні сірі “бойци”, замість робити свою пропаґанду, лакомо поглядали на одяги і взуття людей, що окружували сталевого велета. Пам'ятаю бійця, що вихилився з вежі танка і, перехилившись через борт, гукав до мене: “Ей, ти, слиш! Ґдє здесь получают такіє ботінкі?” – показуючи пальцем на мої черевики, які я вже давно вважав нерепрезентативними і тому якраз вибрався в них зустрічати “визволителів”. Мені все стало відразу ясне, а людям, що окружали танк, також. Вони почали помалу розходитися. Вони ловили все вмить, ці люди з середміських вуличок. Хтось голосно сплюнув: “Ботінкі!” А бодай ви скапали як свічка, “визволителі” (Лисяк)
2. футб. політ м'яча високо вгору (ср, ст)
◊ сві́чки да́ти футб. вдарити м'ячем так, щоб полетів високо вгору (ст)
◊ спали́ти свічку футб. притримати ногою м'яч перед тим, як він упаде на землю (ст)
Значення в інших словниках
- свічка — сві́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сві́чки Орфографічний словник української мови
- свічка — (велика) ставник; (запальна) Т. електричний запал; (лікувальна) МЕД. супозиторій; ФІЗ. одиниця сили світла; СПРТ. вертикальний зліт <н. м'яча>; свічечка, р. свіча; мн. СВІЧКИ, (в очах, від удару) іскри, каганці; (цвіту) суцвіття; ФР. очі. Словник синонімів Караванського
- свічка — [св’ічка] -чкие, д. і м. св'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і св'ічкие Орфоепічний словник української мови
- свічка — -и, ж. 1》 Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення. || перев. мн., розм. Суцвіття деяких рослин, що нагадують свічку. || у знач. присл. свічкою. Поставити свічку. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свічка — СВІ́ЧКА, и, ж. 1. Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення. Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: – Що з вами? (М. Словник української мови у 20 томах
- свічка — Дайте свічки та й води, бо вже очі не туди. Жарт, коли хто удає хорого. І Богові свічка і чортові огарок. Дволичний. І зо свічкою не найдеш. Пропав на все. Прийшов свічки гасити. Прийшов до церкви по богослуженю. Свічка свічку світить і себе з'їдає. Приповідки або українсько-народня філософія
- свічка — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). Фразеологічний словник української мови
- свічка — СВІ́ЧКА, СВІЧА́, СВІ́ТОЧ заст., поет. (велика); ЛОЇ́ВКА діал. (з лою). Свічка.. догоріла до краю (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
- свічка — Сві́чка, -чки, -чці; -чки́, свічо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свічка — СВІ́ЧКА, и, ж. 1. Паличка воску, лою, стеарину з гнотом усередині, яку використовують для освітлення. Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: — Що з вами? (Коцюб. Словник української мови в 11 томах