1. Великий тлумачний словник сучасної мови

свічка

сві́чка

-и, ж.

1》 Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення.

|| перев. мн., розм. Суцвіття деяких рослин, що нагадують свічку.

|| у знач. присл. свічкою. Поставити свічку.

2》 спец. Пристрій, за допомогою якого запалюють пальну суміш в двигунах внутрішнього згоряння.

Свічка розжарення — пристрій в камері згоряння дизельного двигуна, що підігріває пальну суміш для спрощення запуску двигуна у холодну погоду.

3》 мед. Лікувальний препарат у вигляді маленької палички з одним конусоподібним кінцем, що його використовують при лікуванні геморою, запору і т. ін.

4》 фіз., заст. Одиниця виміру сили світла.

5》 перен. Прямий, вертикальний зліт угору (м'яча, літака і т. ін.).

6》 діал. Очанка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свічка — сві́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сві́чки Орфографічний словник української мови
  2. свічка — (велика) ставник; (запальна) Т. електричний запал; (лікувальна) МЕД. супозиторій; ФІЗ. одиниця сили світла; СПРТ. вертикальний зліт <н. м'яча>; свічечка, р. свіча; мн. СВІЧКИ, (в очах, від удару) іскри, каганці; (цвіту) суцвіття; ФР. очі. Словник синонімів Караванського
  3. свічка — [св’ічка] -чкие, д. і м. св'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і св'ічкие Орфоепічний словник української мови
  4. свічка — СВІ́ЧКА, и, ж. 1. Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення. Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: – Що з вами? (М. Словник української мови у 20 томах
  5. свічка — сві́чка 1. свічка ◊ на га́шення свічок під кінець Служби Божої (ст): Невже то не можна вчасно зібратися до церкви. Знову прийдемо на гашення свічок (Авторка) ◊ свічку трима́ти ірон. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. свічка — Дайте свічки та й води, бо вже очі не туди. Жарт, коли хто удає хорого. І Богові свічка і чортові огарок. Дволичний. І зо свічкою не найдеш. Пропав на все. Прийшов свічки гасити. Прийшов до церкви по богослуженю. Свічка свічку світить і себе з'їдає. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. свічка — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). Фразеологічний словник української мови
  8. свічка — СВІ́ЧКА, СВІЧА́, СВІ́ТОЧ заст., поет. (велика); ЛОЇ́ВКА діал. (з лою). Свічка.. догоріла до краю (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
  9. свічка — Сві́чка, -чки, -чці; -чки́, свічо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. свічка — СВІ́ЧКА, и, ж. 1. Паличка воску, лою, стеарину з гнотом усередині, яку використовують для освітлення. Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: — Що з вами? (Коцюб. Словник української мови в 11 томах