1. Приповідки або українсько-народня філософія

свічка

Дайте свічки та й води, бо вже очі не туди.

Жарт, коли хто удає хорого.

І Богові свічка і чортові огарок.

Дволичний.

І зо свічкою не найдеш.

Пропав на все.

Прийшов свічки гасити.

Прийшов до церкви по богослуженю.

Свічка свічку світить і себе з'їдає.

Значіння, як і сказано.

За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере.

У церкві вдає із себе побожного, але в щоденному житті страшенно визискує бідних.

Заховав так, що й з свічкою не знайдеш.

Так заховав, що вже не можна знайти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свічка — сві́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сві́чки Орфографічний словник української мови
  2. свічка — (велика) ставник; (запальна) Т. електричний запал; (лікувальна) МЕД. супозиторій; ФІЗ. одиниця сили світла; СПРТ. вертикальний зліт <н. м'яча>; свічечка, р. свіча; мн. СВІЧКИ, (в очах, від удару) іскри, каганці; (цвіту) суцвіття; ФР. очі. Словник синонімів Караванського
  3. свічка — [св’ічка] -чкие, д. і м. св'іц':і, мн. -чки, -чок дв'і св'ічкие Орфоепічний словник української мови
  4. свічка — -и, ж. 1》 Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення. || перев. мн., розм. Суцвіття деяких рослин, що нагадують свічку. || у знач. присл. свічкою. Поставити свічку. 2》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. свічка — СВІ́ЧКА, и, ж. 1. Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення. Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: – Що з вами? (М. Словник української мови у 20 томах
  6. свічка — сві́чка 1. свічка ◊ на га́шення свічок під кінець Служби Божої (ст): Невже то не можна вчасно зібратися до церкви. Знову прийдемо на гашення свічок (Авторка) ◊ свічку трима́ти ірон. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. свічка — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). Фразеологічний словник української мови
  8. свічка — СВІ́ЧКА, СВІЧА́, СВІ́ТОЧ заст., поет. (велика); ЛОЇ́ВКА діал. (з лою). Свічка.. догоріла до краю (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
  9. свічка — Сві́чка, -чки, -чці; -чки́, свічо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. свічка — СВІ́ЧКА, и, ж. 1. Паличка воску, лою, стеарину з гнотом усередині, яку використовують для освітлення. Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: — Що з вами? (Коцюб. Словник української мови в 11 томах