свічка

СВІ́ЧКА, и, ж.

1. Паличка воску, лою, стеарину з ґнотом усередині, яку використовують для освітлення.

Він сквапно засвітив свічку, наблизив її до Раїсиного лиця і стурбовано поспитав: – Що з вами? (М. Коцюбинський);

Щасливі дні, щасливі ночі, Коли при свічці лойовій, Хоч мерзли пальці, сліпли очі, .. Я так над книжкою сидів (І. Франко);

Праворуч від нього, на столику, рівним вогнем горіла свічка (С. Скляренко);

* Образно. Свічки їх життя почали горіти кожда в інший бік (І. Франко);

Часом їй здавалось, що от-от засвітяться перед нею дві свічки вовчих очей... (Б. Грінченко);

* У порівн. Білі берези блищали, неначе білі воскові свічки (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. * У порівн. Очі сяли, як свічки гарячі (М. Рильський);

* Образно. * У порівн. Заєць сидів перед ними на стежці, виставивши вуха вгору, як свічки (О. Гончар);

// перев. мн., розм. Суцвіття деяких рослин, що нагадують свічку.

Тамара ніколи не бачила київських каштанів, і лише з захоплених розповідей знайомих уявляла привабливість цих чудових дерев, коли вони викинуть серед зеленого листу сріблясті свічки цвіту (А. Хижняк);

// у знач. присл. сві́чкою. Вертикально.

Коли ж спробував скочити на одного з них молодший табунник, кінь одразу затанцював на місці, потім звився дибки, з хвилину стояв свічкою і помчав його степом диким кар'єром (З. Тулуб);

Дельфін підпливав до човна і, опустивши донизу всю задню частину тіла, ставав свічкою (з наук.-попул. літ.).

2. спец. Пристрій, за допомогою якого запалюють пальну суміш.

Запалювальна свічка служить для утворення електричної іскри в циліндрі двигуна (з навч. літ.);

Доки Павловський колупається в моторі, протираючи свічки, ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (О. Гончар).

3. мед. Лікувальний препарат у вигляді маленької палички з одним конусоподібним кінцем, який використовують при лікуванні геморою, запору і т. ін.

4. фіз. Одиниця виміру сили світла.

Згідно з міжнародною угодою за одиницю сили світла прийнята свічка. Свічка – певна частина сили світла, яке дає еталонна лампа розжарювання особливої будови в суворо визначеному напрямі (з навч. літ.).

5. перен. Прямий, вертикальний зліт вгору (м'яча, літака і т. ін.).

Юрко, на знак подяки матросу, прийняв м'яча і сильно вдарив, пославши в небо чудову свічку (В. Кучер);

Він готовий був власним життям поділитися з другом в цю мить, .. щоб був він в усьому здоровий .. і небо щоб було йому доступне, як отим реактивникам, що зараз саме ставлять над степом височенні свічки... (О. Гончар).

6. діал. Очанка. Обміни́ти сві́чку див. обмі́нювати;

Поста́вити сві́чку див. поста́вити¹;

Ста́вити сві́чку див. ста́вити;

Станови́ти сві́чку (сві́чечку) див. станови́ти¹;

(1) Страсна́ сві́чка (свіча́) – свічка, яку запалюють під час вечірнього богослужіння в останній четвер перед пасхою.

Вона дістала свяченої води, покропила хату, засвітила страсну свічку перед образами (І. Нечуй-Левицький);

Вона тихо шептала всі молитви, які знала або які приходили їй на думку. Їй хотілося б .. засвітити страсну свічку (Панас Мирний);

Повечоріло. На вулицях вже з'явилися люди із страсними свічками .. Обережно несли вони .. додому .. ці .. тріпотливі вогники, захищаючи їх від найменшого подуву вітру (З. Тулуб).

△ (2) Запальна́ сві́чка, техн. – пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигуні внутрішнього згоряння.

◇ [Вдень] з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не зна́йдеш (не знайти́) див. знахо́дити;

Звести́ся на [воскову́] сві́чку див. зво́дитися;

[І] чорт із сві́чкою не зна́йде див. чорт;

(3) І чорт із сві́чкою не знайшо́в (д) див. чорт;

Мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти див. сука́ти;

(4) Немо́в сві́чка ска́пує (д) див. ска́пувати;

[Ні́би (мов, немо́в і т. ін.)] ска́пувати сві́чкою див. ска́пувати;

(5) Ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень і т. ін.):

а) нічим не примітна, посередня людина.

[Олеся:] Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні Богові свічка, ні чортові кочерга (М. Кропивницький);

З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові угарка (прислів'я);

І що з його [дитини] буде? Ні Богові свічка, ні чортові куришка, ні заміж, ні так, нікуди (Панас Мирний);

б) нема ніякої користі, толку з кого-чого.

Ми за поезію великих почуттів; ми лише проти тієї інтимної лірики, що нічого не стверджує, нічого не заперечує, .. де немає ні глибоких людських переживань, ні справжньої любові, а солоденько-сиропні віршики чи мініатюри, з яких, як кажуть, ні Богу свічки, ні чорту кочерги (А. Малишко);

Рі́вний, як сві́чка див. рі́вний;

(6) Свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли) <�Сто свічо́к в оча́х засвіти́лося> чиїх, кого і без дод. – у кого-небудь від сильного удару або болю з'являється зорове відчуття мерехтіння, ряботіння.

В очах Андрія засвічуються блискучі жовті й червоні свічки, він чує якийсь гострий, неможливий біль у голові (І. Микитенко);

Тієї ж хвилини переразливо [пронизливо] свиснув дріт, і в Матвійових очах сто свічок засвітилось (Мирослав Ірчан);

– Ну й вперіщила, Фросинко, мене халявою!.. Єй-бо, в очах свічки стали (В. Бабляк);

(7) Свічки́ сука́ти мо́жна з кого – хто-небудь покірний, м'який.

Поцілуйко .. сам з приємністю відчував, як перед ним міниться господар оселі. – Тепер із нього можна й свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа (М. Стельмах);

Та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск [на со́нці]) див. та́нути;

[Тре́ба] вдень (се́ред бі́лого дня) з вогне́м [та ще] (зі сві́чкою, зі сві́тлом, при со́нці і т. ін.) [тако́го] шука́ти (вишу́кувати) / пошука́ти <�Пошука́ти тако́го [тре́ба]> див. тре́ба¹;

Хоч свічки́ ліпи́ див. ліпи́ти;

Хоч уде́нь із сві́чкою шука́й [– не зна́йдеш] див. шука́ти;

(8) Як (мов, на́че і т. ін.) сві́чка:

а) (зі сл. рі́вний, струнки́й і под.) дуже.

Олександра стояла, спершись на сапу, рівна, як свічка (М. Коцюбинський);

І я знову йшов серед рівних, як свічка, стовбурів, серед пишних кетягів хвої (М. Грушевський);

Незабаром прибув дипломат. Сухорлявий і рівний, як свічка (С. Олійник);

Мов сві́чечка.

[2-а дівчина:] Наталочка. Вона ж у нас струнка, мов свічечка (І. Кочерга);

б) (зі сл. горі́ти, пала́ти і под.) рівним, високим, яскравим полум'ям; яскраво.

Сторожка біля воріт горіла, як свічка, частина селян вбігла вже в будинок (П. Панч);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ска́пувати сві́чкою див. ска́пувати;

(9) Як сві́чка (свіча́), зі сл. горіти, палати – рівним яскравим полум'ям.

Майдани Кров почервонила. А оранди з костьолами, Мов свічки, згоріли (Т. Шевченко);

Стоги нарешті скорились. Покірні, тихі, вони рівно палають, як свічі (М. Коцюбинський);

Сторожка біля воріт горіла, як свічка, частина селян вбігла вже в будинок (П. Панч).