набакер

наба́кер (наба́кир, наба́кір) на бік; криво, нахилено (перев. про головний убір)(м, ср, ст): – Він вже має таке до себе, і шкода його простувати, бо він знов похилиться, – говорив, бувало, дяк “пан Самборський”, мабуть, для того, що тато завсіди заставляв його особисто на простування хреста, а “пан Самборський” мав то до себе, що був дуже лінивий до роботи. Врешті, це було в звичаю, що на старих дерев'яних церквах хрести стояли “набакир” в ту і другу сторони. Так тоді бувало (Шухевич)

◊ бу́ти наба́кир (наба́кир, наба́кір) бути незадоволеним, злим, сердитим (ст): Міськові пробігла по обличчі задоволена усмішка. – Ов, вже відмурувало тебе? Цілую руці молодшому брацішкові! А я думав, що ти щось набакер. Ну, як там? (Нижанківський)