1. Літературне слововживання

навісний

I

Який нависає над чимось; якого можна піднімати й навішувати: навісна переправа, навісна дорога, навісний плуг.

II

Навіжений, несамовитий, шалений; ненависний. Я блукав мов навісний, Без крихти хліба та оселі (П.Грабовський); [Малашка:] Заздрю? Тю, навісний! Є чому зазіхать (І.Карпенко-Карий); Стала баба-доля, Люта, навісна, А в руках у неї Папороть ясна (О.Олесь); Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (П.Гулак-Артемовський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навісний — наві́сний прикметник про артвогонь навісни́й 1 прикметник який нависає, навішується навісни́й 2 прикметник навіжений Орфографічний словник української мови
  2. навісний — Навіжений, БОЖЕВІЛЬНИЙ; (крик) несамовитий, шалений, дикий; (ворог) ненависний, огидний; Т. начіпний, висячий; НАВІСНИЙ зп., (вогонь) В-Й крутий. Словник синонімів Караванського
  3. навісний — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. навісний — -а, -е. За якого кулі, снаряди і т. ін., описуючи в повітрі круту дугу, падають зверху (про стрільбу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. навісний — 1. начіпний, вислий, див. висячий 2. це див. сумазброд, яросний Словник чужослів Павло Штепа
  6. навісний — НАВІСНИ́Й¹, а́, е́. 1. Який нависає над чим-небудь. Грубе коріння вп'ялося в закам'янілий ґрунт навісної стіни (І. Муратов); А он вихопилася з-поміж усіх дерев погірдлива ялиця і розгойдує верхом темно-зеленим... Словник української мови у 20 томах
  7. навісний — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. навісний — Навісни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. навісний — НАВІ́СНИЙ, а, е. При якому кулі, снаряди і т. ін., описуючи в повітрі круту дугу, падають зверху (про стрільбу). Ми ніде під кулями не гнулись. Під вогнем прямим і навісним (Мал., Звенигора, 1959, 298). НАВІСНИ́Й¹, а, е. 1. Який нависає над чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
  10. навісний — Навісний, -а, -е = навіжений. Оженився навісний та взяв біснувату, не знаючи, що робити — запалили хату. н. п. Люд навісний нехай скаженіє. Шевч. Словник української мови Грінченка