1. Літературне слововживання

нескінчений

НЕСКІНЧЕНИЙ – НЕ СКІНЧЕНИЙ – НЕСКІНЧЕННИЙ – БЕЗКОНЕЧНИЙ

Нескінчений, прикм. Не доведений до кінця; незакінчений. Порвалася нескінчена розмова (Леся Українка); Червоним одсвітом пожеж Горить нескінчений малюнок (В.Еллан); Нескінчена лишається робота, Яку поклав на нашу долю час (П.Карманський); Я мав тоді нескінчену вишу освіту (Р.Іваничук).

Не скінчений, част. з дієприкм. Посеред вулиці величезна будова, ще не скінчена (Леся Українка).

Нескінченний. Який дуже довго триває; дуже довгий, дуже великий (про кількість). Перейдені биті шляхи мріються в імлистій далині, як розгорнуті сторінки нескінченної повісті мого життя (Б.Антоненко-Давидович); Не знаю, чи довго ми йшли, але для мене ті хвилини видалися нескінченними (Н.Рибак); Вулицями вже йшли нескінченні колони піхоти (Я.Качура); На нескінченну нитку дороги нанизувалися села, хутірці, полустанки, заводи (Є.Гуцало).

Безконечний. Те саме, що нескінченний, але вживається рідше.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нескінчений — нескінчений чи нескінченний? Слова, які є в нашому мовному вжитку, але з різним значенням. Нескінчений – незакінчений, незавершений. Нескінчена робота. Нескінченний – той, що триває дуже довго; безконечний. Нескінченні балачки. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. нескінчений — нескі́нчений прикметник незакінчений Орфографічний словник української мови
  3. нескінчений — [неиск’інчеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і (незакінчений) Орфоепічний словник української мови
  4. нескінчений — -а, -е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нескінчений — НЕСКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений. І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова... (Леся Українка); Од волзьких хвиль до берегів Дніпра Лежать шляхи нескінченого бою (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  6. нескінчений — Нескі́нчений, -на, -не; дієпр. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. нескінчений — НЕСКІ́НЧЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений. І вдень мені в очах стоїть той гість дивний, А душу рве й гнітить нескінчена розмова… (Л. Укр., І, 1951, 124); Од волзьких хвиль до берегів Дніпра Лежать шляхи нескінченого бою (Перв., І, 1958, 393). Словник української мови в 11 томах