1. Літературне слововживання

пайка

ПАЙКА – ПАЙОК

Пайка. 1. Частка чогось спільного, яка дістається комусь при розподілі; частина чого-небудь. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Лесь Мартович); З задоволенням згадав [Начко] про скінчену вже пайку своєї денної праці (І.Франко); У словосп. левова пайка. 2. Те саме, що й пайок. Змучені після бою козаки лежать, чекають, поки принесуть вечірню пайку (Р.Іваничук).

Пайок, -йка. Харчі, цигарки тощо, що видаються за певними нормами на певний термін. Його мати працювала в лікарні й одержувала там пайок (Л.Смілянський); Нам давали на пайок такий пресований чай у плитках (О.Донченко). У словосп.: голодний пайок, сухий пайок.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пайка — па́йка: часть, надѣлъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. пайка — замість долі – частка Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. пайка — па́йка 1 іменник жіночого роду частка па́йка 2 іменник жіночого роду паяння Орфографічний словник української мови
  4. пайка — див. ПАЙ; (хліба) СОВ. норма, порція, ЖМ. шматок. Словник синонімів Караванського
  5. пайка — див. частина Словник синонімів Вусика
  6. пайка — I -и, ж. 1》 Частка чого-небудь спільного, яку одержує хтось під час розподілу. || Шматок хліба, одержуваний за певними нормами на певний строк. 2》 перен. Якась частина, певна кількість чого-небудь. II -и, ж., спец. Дія за знач. паяти; паяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. пайка — Частка, частина Словник чужослів Павло Штепа
  8. пайка — ПА́ЙКА, и, ж. 1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. пайка — Па́йка, -йки, -йці; па́йки, па́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пайка — ПА́ЙКА¹, и, ж. 1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  11. пайка — Пайка, -ки ж. Паекъ, часть. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. Як зароде Бог гліба, то й ваша пайка буде, хоч і не орали-сте. Камен. у. Словник української мови Грінченка