1. Словник української мови у 20 томах

пайка

ПА́ЙКА, и, ж.

1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі.

При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Л. Мартович);

// Шматок хліба, одержуваний за певними нормами на певний строк.

– Що ж це виходить? Ольга віддала нам свою пайку хліба. Так чи ні? (В. Кучер);

Лейтенант миттю розламав паляницю. Він розламав її все-таки на три рівні пайки – собі, товаришеві й Максимові (І. Багряний).

2. перен. Якась частина, певна кількість чого-небудь.

З задоволенням згадав [Начко] про скінчену вже пайку своєї денної праці (І. Франко);

Не барячися сніданням, я перекинув через плече стрільбу й потяг в глибину лісу, бажаючи насамперед вдоволити свою жадобу ввійти в життя, злитися з ним, взяти в нім свою пайку (М. Грушевський);

Катерина, як найстарша з сестер, обрала собі найважчу пайку в загальному обов'язку: вартування біля хворого по ночах (Ірина Вільде).

◇ (1) Ле́вова (ле́в'яча) па́йка (ча́стка, до́ля і т. ін.) чого – дуже багато або велика частина.

За древнім правом дужого він [Семен Іванович] просто однімає лев'ячу частку заробітку в дочки й жінки... (Б. Антоненко-Давидович);

Ага, інтелегент. Левову частку премії згріб. Разом з вами (А. Крижанівський);

За великих швидкостей на подолання хвильового опору витрачається до третини або й більше суднових потужностей. Отож левова пайка пального згоряє сьогодні у машинах лише задля того, щоб “розхитати” океан (із журн.);

Виправляти помилки інших – значить брати на себе левову пайку труднощів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пайка — па́йка: часть, надѣлъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. пайка — замість долі – частка Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. пайка — па́йка 1 іменник жіночого роду частка па́йка 2 іменник жіночого роду паяння Орфографічний словник української мови
  4. пайка — ПАЙКА – ПАЙОК Пайка. 1. Частка чогось спільного, яка дістається комусь при розподілі; частина чого-небудь. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Лесь Мартович)... Літературне слововживання
  5. пайка — див. ПАЙ; (хліба) СОВ. норма, порція, ЖМ. шматок. Словник синонімів Караванського
  6. пайка — див. частина Словник синонімів Вусика
  7. пайка — I -и, ж. 1》 Частка чого-небудь спільного, яку одержує хтось під час розподілу. || Шматок хліба, одержуваний за певними нормами на певний строк. 2》 перен. Якась частина, певна кількість чого-небудь. II -и, ж., спец. Дія за знач. паяти; паяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. пайка — Частка, частина Словник чужослів Павло Штепа
  9. пайка — Па́йка, -йки, -йці; па́йки, па́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пайка — ПА́ЙКА¹, и, ж. 1. Частка чого-небудь спільного, яка дістається комусь при розподілі. При кожнім молоченню, як робітники йшли на обід, Іван відбирав свою пайку, а відносив додому вночі (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  11. пайка — Пайка, -ки ж. Паекъ, часть. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. Як зароде Бог гліба, то й ваша пайка буде, хоч і не орали-сте. Камен. у. Словник української мови Грінченка