1. Літературне слововживання

повісити

ПОВІСИТИ – ПОВІШАТИ

Повісити, -ішу, -ісиш. Зачепивши, надати чомусь висячого положення; скарати когось через повішення тощо. Дієприкм. повішений.

Повішати. Повісити, почепити все або багато чогось; скарати всіх або багатьох. Дієприкм. повітаний.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повісити — пові́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повісити — -ішу, -ісиш, док., перех. 1》 Зачепивши якийсь предмет за що-небудь, надати йому висячого положення. || Прикріпити, причепити що-небудь до вертикальної поверхні. || Перекинувши що-небудь через щось, накинувши на щось, залишити висіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повісити — Пові́сити, -ві́шу, -ві́сиш; пові́сь, -ві́сьмо, -ві́сьте; пові́шений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повісити — ПОВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., кого, що. 1. Зачепивши якийсь предмет за що-небудь, надати йому висячого положення. [Елеазар:] Я тим повісив сю арфу на вербі, що до нещирих пісень вона не може пригравати (Леся Українка); Насилу звела руки [Мирослава]... Словник української мови у 20 томах
  5. повісити — ві́шати (кле́їти) / пові́сити (накле́їти) ярли́к на кого, кому, несхв. Безпідставно приписувати кому-небудь якісь якості, вважати кого-небудь кимсь або звинувачувати в чомусь. Фразеологічний словник української мови
  6. повісити — ВИВІ́ШУВАТИ (прикріплювати до стіни, дошки для загального огляду), ВІ́ШАТИ. — Док.: ви́вісити, пові́сити. Запорожці вивішували в церквах поряд з іконами портрети найщедріших на пожертви козаків (І. Шаповал); Повісиш собі на стіну гуцульський килим (П. Словник синонімів української мови
  7. повісити — ПОВІ́СИТИ, і́шу, і́сиш, док., перех. 1. Зачепивши якийсь предмет за що-небудь, надати йому висячого положення. [Елеазар:] Я тим повісив сю арфу на вербі, що до нещирих пісень вона не може пригравати (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. повісити — Повісити, -шу, -сиш гл. Повѣсить. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. ЗОЮР. І. 228. Куплю тобі намисто та на шию повішу. Мет. 7. Словник української мови Грінченка