1. Літературне слововживання

повік

ПОВІК – ПО ВІК

Повік, присл. Завжди, постійно, вічно. Ой тужу ж я, тужу. Ще й плакати буду; Тебе ж, моє серденятко, Повік не забуду (пісня); [Лісовик:] Та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); – Повік, скільки житиму, не забуду! (Б.Антоненко-Давидович).

По вік, ім. з прийм. Згине срібло, згине злато, Занедбаються клейноти, Тільки правда на Вкраїні По вік вічний не загине (П.Куліш).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повік — пові́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. повік — пр., завжди, вічно, постійно, с. повік-віки, повік-віків, до смерти; (із запереченням) ніколи <н. не змиєш повік>. Словник синонімів Караванського
  3. повік — див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
  4. повік — присл. Завжди, постійно, вічно. || Назавжди, на весь час. || До кінця віку людського, впродовж усього життя. || при дієсл. із запереч. не. Ніколи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повік — Пові́к, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. повік — ПОВІ́К, присл. Завжди, постійно, вічно. – Щасти ж вам, братове, у всьому повік (М. Старицький); Живе, живе дух словенський, повік буде жити, Грім чи пекло – будь що буде, – не маєм тужити (П. Грабовський); Хай наша рідна Україна В добрі і мирі прожива. Словник української мови у 20 томах
  7. повік — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови
  8. повік — ПОВІ́К, присл. Завжди, постійно, вічно. — Щасти ж вам, братове, у всьому повік (Стар., Поет. тв., 1958, 210); Живе, живе дух словенський, повік буде жити, Грім чи пекло — будь що буде, — не маєм тужити (Граб. Словник української мови в 11 томах
  9. повік — Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки. Словник української мови Грінченка