1. Словник української мови у 20 томах

повік

ПОВІ́К, присл.

Завжди, постійно, вічно.

– Щасти ж вам, братове, у всьому повік (М. Старицький);

Живе, живе дух словенський, повік буде жити, Грім чи пекло – будь що буде, – не маєм тужити (П. Грабовський);

Хай наша рідна Україна В добрі і мирі прожива. В добрі і мирі... Мамо, мамо, Твої слова святі повік (Д. Павличко);

// Назавжди, на весь час.

Шепче хвиля: – Смілий вітре! Я була давно твоєю І зостануся повік (О. Олесь);

// До кінця віку людського, на протязі всього життя.

– Вже мені не було того щастя одвіку, та й повік не буде! (Марко Вовчок);

Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв'язаних весільним вінцем (М. Стельмах);

// при дієсл. із запереч. не. Ніколи.

Здавалося, ще мить – і вчиниться така ганьба зрадництва й мерзоти, що її не змити вже нічим повік (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повік — пові́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. повік — ПОВІК – ПО ВІК Повік, присл. Завжди, постійно, вічно. Ой тужу ж я, тужу. Ще й плакати буду; Тебе ж, моє серденятко, Повік не забуду (пісня); [Лісовик:] Та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); – Повік... Літературне слововживання
  3. повік — пр., завжди, вічно, постійно, с. повік-віки, повік-віків, до смерти; (із запереченням) ніколи <н. не змиєш повік>. Словник синонімів Караванського
  4. повік — див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
  5. повік — присл. Завжди, постійно, вічно. || Назавжди, на весь час. || До кінця віку людського, впродовж усього життя. || при дієсл. із запереч. не. Ніколи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. повік — Пові́к, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. повік — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови
  8. повік — ПОВІ́К, присл. Завжди, постійно, вічно. — Щасти ж вам, братове, у всьому повік (Стар., Поет. тв., 1958, 210); Живе, живе дух словенський, повік буде жити, Грім чи пекло — будь що буде, — не маєм тужити (Граб. Словник української мови в 11 томах
  9. повік — Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки. Словник української мови Грінченка