повійнути
ПОВІЙНУ́ТИ, не́ і ПОВІ́НУ́ТИ, і́не́, док.
1. Однокр. до повіва́ти.
Аж ось повійнув вітрець, димок шарпнувся в інший бік (О. Донченко);
– А врода – то цвіт на дереві; вітер повіне та й цвіт той осиплеться (С. Васильченко);
Повійнуло свіжістю; Здається – повійнуло на завмерлий хутір з вікової давнини казковим сном, чарівним і теплим (С. Васильченко);
Переходить [тінь Шестірного] то на той, то на другий бік, куди повійне огняне зарево [заграва] (Панас Мирний).
2. Почати віяти.
От вітер буйний повійнув, З дерев пов'яле листя здув І зачинає сніг котити (С. Руданський);
Десь тільки о полудні повійнув вітрець (Ю. Збанацький);
Все в віконце поглядає [Катря], чи крутить завірюха, чи вже сніг тане, чи хутко-то теплом повійне (Марко Вовчок);
Теплою весною Повійнуть не вспіє, – Листячко рясненьке Всі гаї окриє (П. Грабовський).
Значення в інших словниках
- повійнути — повійну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повійнути — -не і повінути, -іне, док. 1》 Однокр. до повівати. 2》 Почати віяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повійнути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
- повійнути — ПОВІЙНУ́ТИ, не́ і ПОВІ́НУ́ТИ, і́не́, док. 1. Однокр. до повіва́ти. Аж ось повійнув вітрець, димок шарпнувся в інший бік (Донч., IV, 1957, 69); — А врода — то цвіт на дереві; вітер повіне та й цвіт той осиплеться (Вас. Словник української мови в 11 томах
- повійнути — Повійнути, -ну, -неш гл. Повѣять. Повійне вітер. Зміев. у. Словник української мови Грінченка