повік
ПОВІ́К, присл. Завжди, постійно, вічно.
— Щасти ж вам, братове, у всьому повік (Стар., Поет. тв., 1958, 210);
Живе, живе дух словенський, повік буде жити, Грім чи пекло — будь що буде, — не маєм тужити (Граб., І, 1959, 270);
Хай наша рідна Україна В добрі і мирі прожива. В добрі і мирі… Мамо, мамо, Твої слова святі повік (Павл., Бистрина, 1959, 17);
// Назавжди, на весь час.
Шепче хвиля: — Смілий вітре! Я була давно твоєю І зостануся повік (Олесь, Вибр., 1958, 47);
// До кінця віку людського, на протязі всього життя.
— Вже мені не було того щастя одвіку, та й повік не буде! (Вовчок, І, 1955, 205);
Отак і жило у хаті двоє ворогів, повік зв’язаних весільним вінцем (Стельмах, Хліб.., 1959, 497);
// при дієсл. із запереч. не. Ніколи.
Здавалося, ще мить — і вчиниться така ганьба зрадництва й мерзоти, що її не змити вже нічим повік (Довж., І, 1958, 205).
◊ Не забу́ти пові́к див. забува́ти.
Значення в інших словниках
- повік — пові́к прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- повік — ПОВІК – ПО ВІК Повік, присл. Завжди, постійно, вічно. Ой тужу ж я, тужу. Ще й плакати буду; Тебе ж, моє серденятко, Повік не забуду (пісня); [Лісовик:] Та дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); – Повік... Літературне слововживання
- повік — пр., завжди, вічно, постійно, с. повік-віки, повік-віків, до смерти; (із запереченням) ніколи <н. не змиєш повік>. Словник синонімів Караванського
- повік — див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
- повік — присл. Завжди, постійно, вічно. || Назавжди, на весь час. || До кінця віку людського, впродовж усього життя. || при дієсл. із запереч. не. Ніколи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повік — Пові́к, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повік — ПОВІ́К, присл. Завжди, постійно, вічно. – Щасти ж вам, братове, у всьому повік (М. Старицький); Живе, живе дух словенський, повік буде жити, Грім чи пекло – будь що буде, – не маєм тужити (П. Грабовський); Хай наша рідна Україна В добрі і мирі прожива. Словник української мови у 20 томах
- повік — ЗА́ВЖДИ́ (весь час чи протягом певного часового відрізка — незмінно), ПОСТІ́ЙНО, ПОВСЯКЧА́С, ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), ДОВІ́КУ, ПОВІ́КИ, ПОВІ́К, ПОВІ́К-ВІ́КИ, ПОВІ́К-ВІКІ́В, ВВІК (УВІ́К) розм., ЗА́ВШЕ розм., ЗА́ВСІ́ДИ (ЗА́ВСІ́ГДИ) розм., ВСЕ (УСЕ́) розм. Словник синонімів української мови
- повік — Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки. Словник української мови Грінченка