подвижник

ПОДВИЖНИК – СПОДВИЖНИК

Подвижник, -а. Аскет; самовідданий трудівник; людина, здатна на подвиг.

Сподвижник, -а. Чийсь товариш у якійсь надзвичайно важливій справі.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

подвижник — подвижник – сподвижник Треба розрізняти схожі за звучанням слова подвижник та сподвижник. Подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. Подвижник науки. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
подвижник — подви́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
подвижник — Аскет; (на якійсь ниві) невтомний трудар <�роботар>; п! ЛИЦАР. Словник синонімів Караванського
подвижник — див. апостол Словник синонімів Вусика
подвижник — -а, ч. 1》 Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. 2》 Самовідданий трудівник. || Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
подвижник — Святець, святенник, покутник Словник чужослів Павло Штепа
подвижник — ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (І. Словник української мови у 20 томах
подвижник — ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст. Словник синонімів української мови
подвижник — ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (Фр. Словник української мови в 11 томах
подвижник — Подвижник, -ка м. Подвижникъ. Г. Гр. 56. Словник української мови Грінченка