подвижник

ПОДВИ́ЖНИК, а, ч.

1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет.

Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (І. Франко);

Два вороновані автомати .. теліпаються на грудях людини, як вериги у подвижника (П. Загребельний).

2. Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети.

Данте і Шекспір, Гете і Пушкін, Міцкевич і Шевченко – подвижники своєї нації і водночас – світочі людства! (з наук. літ.);

Максим здебільшого розповідав про великих людей світу, подвижників духу, творців техніки й винахідників (В. Козаченко);

// Самовідданий трудівник у якійсь галузі.

Я шукав колоритну постать для портрета .. Хотілося написати вченого, .. популярного в народі першовідкривача, подвижника науки (І. Волошин);

– Садівник і лісівник – два рідні брати. І той і той повинні бути подвижниками (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подвижник — подвижник – сподвижник Треба розрізняти схожі за звучанням слова подвижник та сподвижник. Подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. Подвижник науки. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. подвижник — подви́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. подвижник — ПОДВИЖНИК – СПОДВИЖНИК Подвижник, -а. Аскет; самовідданий трудівник; людина, здатна на подвиг. Сподвижник, -а. Чийсь товариш у якійсь надзвичайно важливій справі. Літературне слововживання
  4. подвижник — Аскет; (на якійсь ниві) невтомний трудар <�роботар>; п! ЛИЦАР. Словник синонімів Караванського
  5. подвижник — див. апостол Словник синонімів Вусика
  6. подвижник — -а, ч. 1》 Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. 2》 Самовідданий трудівник. || Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. подвижник — Святець, святенник, покутник Словник чужослів Павло Штепа
  8. подвижник — ТРУДІВНИ́К (той, хто багато й старанно працює), ПРАЦІВНИ́К, РОБІТНИ́К, ПОДВИ́ЖНИК розм., ТРУДА́Р уроч., ТРУДЯ́ГА (ТРУДЯ́КА) розм., РОБОТЯ́ГА розм., ТРУДОВНИК заст. Словник синонімів української мови
  9. подвижник — ПОДВИ́ЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. подвижник — Подвижник, -ка м. Подвижникъ. Г. Гр. 56. Словник української мови Грінченка