полишати

недок. розм. У значенні "залишати" вживається тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або про ряд предметів чи явищ. Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний (П.Загребельний).

док. Залишити всіх або багатьох, все або багато чогось; позалишати. Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н.Кобринська).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

полишати — I -аю, -аєш, недок., полишити, -лишу, -лишиш, док., перех., розм. 1》 Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.). || Вирушати, покидаючи тимчасово або назавжди кого-, що-небудь. || Зберігатися, не зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
полишати — полиша́ти 1 дієслово недоконаного виду залишати розм. полиша́ти 2 дієслово доконаного виду позалишати Орфографічний словник української мови
полишати — ПОЛИША́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛИШИ́ТИ, лишу́, ли́шиш, док., кого, що, розм. 1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
полишати — лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) (за собо́ю) слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О. Фразеологічний словник української мови
полишати — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
полишати — ПОЛИША́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОЛИШИ́ТИ, лишу́, ли́шиш, док., перех., розм. 1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь; залишати (у 1 знач.). Маріквіта вийшла, а вийшовши, полишила в кімнаті китицю з гранат (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах