поліцейський
1. Який стосується поліції; у знач. ім. – особа, яка перебуває на службі в поліції: поліцейський наглядач, поліцейський чиновник. Коли чую, мене тягне за руку поліцейський (І.Нечуй-Левицький). 2. Який спирається на владу поліції; який характеризується грубим насильством і сваволею: поліцейські заходи, поліцейські репресії.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліцейський — -а, -е, заст. 1》 Стос. до поліції (у 1 знач.). || Який працює в поліції (у 1 знач.). || у знач. ім. поліцейський, -кого, ч. Те саме, що поліцай. Поліцейський наглядач — у дореволюційній Росії – некласний чиновник міської та розшукної поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліцейський — поліце́йський прикметник Орфографічний словник української мови
- поліцейський — ПОЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, іст. 1. Стос. до поліції (у 1 знач.). Замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку – поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва.., щоб отруїти і опоганити душу народу (О. Словник української мови у 20 томах
- поліцейський — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Словник синонімів української мови
- поліцейський — Поліце́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поліцейський — ПОЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, дорев. 1. Стос. до поліції (у 1 знач.). Замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку — поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва.., щоб отруїти і опоганити душу народу (Довж. Словник української мови в 11 томах