поліцейський
ПОЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, іст.
1. Стос. до поліції (у 1 знач.).
Замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку – поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва.., щоб отруїти і опоганити душу народу (О. Довженко);
// Який працює в поліції (у 1 знач.).
Не міг же він, батько і поліцейський чиновник, якого боялися навіть дорослі, скорятись та каятись перед якимсь шмаркачем (М. Коцюбинський);
// у знач. ім. поліце́йський, кого, ч. Те саме, що поліца́й.
– Розходьтеся! Розходьтеся! – десь не взялися поліцейські і почали розпихати людей (Панас Мирний);
Якийсь чоловік випнувся трохи з юрби, і тут його, на царських очах, взяли в нагаї кінні поліцейські (М. Стельмах).
2. Який спирається на владу поліції (у 1 знач.), який характеризується грубим насильством і сваволею.
– Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося (Панас Мирний);
Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін. То чорна сотня почала погром, щоб спровокувати поліцейські репресії (Ю. Смолич).
3. Прикм. до полі́ція 2.
Біля крайніх хат їх зупинив поліцейський пікет, перевірив перепустку (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- поліцейський — 1. Який стосується поліції; у знач. ім. – особа, яка перебуває на службі в поліції: поліцейський наглядач, поліцейський чиновник. Коли чую, мене тягне за руку поліцейський (І.Нечуй-Левицький). Літературне слововживання
- поліцейський — -а, -е, заст. 1》 Стос. до поліції (у 1 знач.). || Який працює в поліції (у 1 знач.). || у знач. ім. поліцейський, -кого, ч. Те саме, що поліцай. Поліцейський наглядач — у дореволюційній Росії – некласний чиновник міської та розшукної поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліцейський — поліце́йський прикметник Орфографічний словник української мови
- поліцейський — ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Н заст., зневажл., ПОЛІЦІА́НТ (ПОЛІЦІЯ́НТ) заст., розм.; ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Словник синонімів української мови
- поліцейський — Поліце́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поліцейський — ПОЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е, дорев. 1. Стос. до поліції (у 1 знач.). Замість украденого, українському народові привезли з гітлерівської Німеччини одну книжку — поліцейський кодекс, один витвір фашистського мистецтва.., щоб отруїти і опоганити душу народу (Довж. Словник української мови в 11 томах