1. Літературне слововживання

розкраювати

РОЗКРАЮВАТИ – РОЗКРОЮВАТИ

Розкраювати, -юю, -юєш, розкраяти. Розрізати на частини, шматки; ранити когось. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю.Бедзик); Удар був разючий. Таким ударом людину можна розкраяти навпіл (М.Руденко).

Розкроювати, розкроїти. 1. Розрізати за певним зразком тканину, шкіру і т. ін. для пошиття одягу, взуття тощо. 2. розм. Розсікати, розрізувати до крові. [Молодий хлопець:] Бігме, не втерплю, голову розкрою! (Леся Українка).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкраювати — розкра́ювати дієслово недоконаного виду розріза́ти Орфографічний словник української мови
  2. розкраювати — див. різати Словник синонімів Вусика
  3. розкраювати — -юю, -юєш, недок., розкраяти, -аю, -аєш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. || Наносити глибокі рани, розрубувати до крові. Розкраювати серце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкраювати — РОЗКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. розкраювати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  6. розкраювати — РОЗКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю. Словник української мови в 11 томах