розкраювати
розкра́ювати
-юю, -юєш, недок., розкраяти, -аю, -аєш, док., перех.
Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь.
|| Наносити глибокі рани, розрубувати до крові. Розкраювати серце.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкраювати — розкра́ювати дієслово недоконаного виду розріза́ти Орфографічний словник української мови
- розкраювати — РОЗКРАЮВАТИ – РОЗКРОЮВАТИ Розкраювати, -юю, -юєш, розкраяти. Розрізати на частини, шматки; ранити когось. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю.Бедзик); Удар був разючий. Літературне слововживання
- розкраювати — див. різати Словник синонімів Вусика
- розкраювати — РОЗКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю. Словник української мови у 20 томах
- розкраювати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
- розкраювати — РОЗКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю. Словник української мови в 11 томах