1. Словник української мови у 20 томах

розкраювати

РОЗКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь.

Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю. Бедзик);

[Данило:] Коли на твоїм порожнім лобі сяде муха, я поручусь, що муху надвоє розкраю (І. Карпенко-Карий);

Щілинка, що раніше була лише скраю, тепер наскрізь розкраяла маленьке тільце сопілки (А. Головко);

* Образно. Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом (О. Довженко);

// Наносити глибокі рани, розрубувати до крові.

Осатанівши від скаженого скруту, з нелюдською силою стали локшити ці леви [козаки] все, що їх оточало: .. розбивали надвоє голови, розкраювали молоді, вродливі обличчя (М. Старицький);

– Чого ви в'язнете, чого вам треба? Одійдіть геть, бо ще комусь голову розкраю! – крикнув на хлопців Іван (Л. Яновська).

◇ Кра́яти (рі́зати, розрива́ти, шматува́ти і т. ін.) / розкра́яти (розрі́зати, розірва́ти, розшматува́ти і т. ін.) се́рце (ду́шу, гру́ди) див. кра́яти;

(1) Розкра́яти і се́рце, і ду́шу (д) див. кра́яти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкраювати — розкра́ювати дієслово недоконаного виду розріза́ти Орфографічний словник української мови
  2. розкраювати — РОЗКРАЮВАТИ – РОЗКРОЮВАТИ Розкраювати, -юю, -юєш, розкраяти. Розрізати на частини, шматки; ранити когось. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю.Бедзик); Удар був разючий. Літературне слововживання
  3. розкраювати — див. різати Словник синонімів Вусика
  4. розкраювати — -юю, -юєш, недок., розкраяти, -аю, -аєш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. || Наносити глибокі рани, розрубувати до крові. Розкраювати серце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розкраювати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  6. розкраювати — РОЗКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Ю. Словник української мови в 11 томах