рябити

РЯБИТИ – РЯБІТИ – РЯБИТИСЯ – РЯБІТИСЯ – РЯБІШАТИ

Рябити, перех. Робити щось рябим, строкатим, хвилястим. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Н.Рибак).

Рябіти, неперех. Ставати рябим, строкатим або рябішим, строкатішим; виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). В очах починає рябіти (М.Коцюбинський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода (З.Мороз); Квітки рябіють в траві (А.Тесленко).

Рябитися, зрідка. Те саме, що рябіти. На пасовиську рябиться худоба (І.Франко).

Рябітися. Виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). На горі далеко за долиною., щось рябілося (А.Свидницький).

Рябішати. Ставати рябішим, строкатішим.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рябити — ряби́ти 1 дієслово недоконаного виду робити що-небудь рябим ряби́ти 2 дієслово недоконаного виду утворювати дрібні хвилі на воді безос. Орфографічний словник української мови
  2. рябити — -ить, недок. 1》 перех. Робити що-небудь рябим, строкатим. 2》 безос., перех. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рябити — РЯБИ́ТИ, и́ть, недок. 1. що. Виділятися ребизною, строкатістю з-поміж чого-небудь на фоні чогось. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами і усяким овощем – рябить люд і купчиться коло шалаша хазяйського (Марко Вовчок). 2. безос. Словник української мови у 20 томах
  4. рябити — РЯБИ́ТИ, и́ть, недок. 1. перех. Робити що-небудь рябим, строкатим. 2. безос., перех. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 577). Словник української мови в 11 томах
  5. рябити — Рябити, -блю, -биш гл. Дѣлать пестрымъ. Словник української мови Грінченка