1. Словник української мови в 11 томах

рябити

РЯБИ́ТИ, и́ть, недок.

1. перех. Робити що-небудь рябим, строкатим.

2. безос., перех. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою.

У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 577).

◊ [Аж] в оча́х ряби́ть (ряби́ло), безос.— те саме, що [Аж] в очах рябі́є (рябі́ло) ( див. рябі́ти).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рябити — ряби́ти 1 дієслово недоконаного виду робити що-небудь рябим ряби́ти 2 дієслово недоконаного виду утворювати дрібні хвилі на воді безос. Орфографічний словник української мови
  2. рябити — РЯБИТИ – РЯБІТИ – РЯБИТИСЯ – РЯБІТИСЯ – РЯБІШАТИ Рябити, перех. Робити щось рябим, строкатим, хвилястим. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Н.Рибак). Рябіти, неперех. Літературне слововживання
  3. рябити — -ить, недок. 1》 перех. Робити що-небудь рябим, строкатим. 2》 безос., перех. Утворюючи брижі, дрібні хвилі на поверхні води, робити її рябою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рябити — РЯБИ́ТИ, и́ть, недок. 1. що. Виділятися ребизною, строкатістю з-поміж чого-небудь на фоні чогось. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами і усяким овощем – рябить люд і купчиться коло шалаша хазяйського (Марко Вовчок). 2. безос. Словник української мови у 20 томах
  5. рябити — Рябити, -блю, -биш гл. Дѣлать пестрымъ. Словник української мови Грінченка