семеро
Сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, перекупок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів’я). Пор. двоє.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- семеро — се́меро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- семеро — [семеиро] с'імох, д. с'імом, ор. с'імома, м. (y) с'імох Орфоепічний словник української мови
- семеро — сімох, числ. кільк., збірн. Сім. Великий тлумачний словник сучасної мови
- семеро — СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк., збірн. Сім (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині). Словник української мови у 20 томах
- семеро — Се́меро, -рох, -ром, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- семеро — СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк. Збірн. до сім. Один із сошкою, семеро з ложкою (Укр.. присл.., 1963, 69); Недалеко від свого села її перестріло семеро хворих людей (Стельмах, І, 1962, 576); Бабця робила суворе лице й буркотіла... Словник української мови в 11 томах
- семеро — Семеро числ. Семеро. Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась. ЗОЮР. І. 14 7. Словник української мови Грінченка