семеро

СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк. Збірн. до сім.

Один із сошкою, семеро з ложкою (Укр.. присл.., 1963, 69);

Недалеко від свого села її перестріло семеро хворих людей (Стельмах, І, 1962, 576);

Бабця робила суворе лице й буркотіла: — Бігає [Маруся] світами не знати де,.. а ми їй тут маємо семеро обідів наставляти (Хотк., II, 1966, 48);

Семеро сухоребрих шкап спотикається по бруку (Вас., І, 1959, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семеро — Семеро числ. Семеро. Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась. ЗОЮР. І. 14 7. Словник української мови Грінченка
  2. семеро — Се́меро, -рох, -ром, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. семеро — се́меро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  4. семеро — СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк., збірн. Сім (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині). Словник української мови у 20 томах
  5. семеро — [семеиро] с'імох, д. с'імом, ор. с'імома, м. (y) с'імох Орфоепічний словник української мови
  6. семеро — сімох, числ. кільк., збірн. Сім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. семеро — Сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, перекупок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів’я). Пор. двоє. Літературне слововживання