1. Словник української мови у 20 томах

семеро

СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк., збірн.

Сім (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками у множині).

Один із сошкою, семеро з ложкою (прислів'я);

Недалеко від свого села її перестріло семеро хворих людей (М. Стельмах);

Бабця робила суворе лице й буркотіла: – Бігає [Маруся] світами не знати де, .. а ми їй тут маємо семеро обідів наставляти (Г. Хоткевич);

Семеро сухоребрих шкап спотикається по бруку (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семеро — се́меро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  2. семеро — Сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, перекупок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів’я). Пор. двоє. Літературне слововживання
  3. семеро — [семеиро] с'імох, д. с'імом, ор. с'імома, м. (y) с'імох Орфоепічний словник української мови
  4. семеро — сімох, числ. кільк., збірн. Сім. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. семеро — Се́меро, -рох, -ром, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. семеро — СЕ́МЕРО, сімо́х, числ. кільк. Збірн. до сім. Один із сошкою, семеро з ложкою (Укр.. присл.., 1963, 69); Недалеко від свого села її перестріло семеро хворих людей (Стельмах, І, 1962, 576); Бабця робила суворе лице й буркотіла... Словник української мови в 11 томах
  7. семеро — Семеро числ. Семеро. Як напало на мене семеро перекупок, то ледві одгризлась. ЗОЮР. І. 14 7. Словник української мови Грінченка