1. Літературне слововживання

спалений

СПАЛЕНИЙ – СПАЛЕННИЙ

Спалений. 1. Дієприкм. від спалити. Де-не-де на схилах яру жовтіли прогалини спаленої сонцем трави (О.Донченко); І знов доми, дощенту стерті і двічі спалені в огні, наперекір пітьмі і смерті, зійшли, як трави навесні (М.Упеник). 2. прикм. Який зазнав дії вогню, сонця тощо; згорілий. По дорозі до землянки, викопаної неподалік спаленої хати, він угледів ще одну групу полонених (О.Довженко); Засмерділо спаленим бензином (Є.Гуцало).

Спаленний. Здатний згоріти, згоряти; горючий.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спалений — Яка семантична відмінність між словами спалений і спаленний? Спалений – 1. Дієприкметник від спалити. “Де-не-де на схилах яру жовтіли прогалини спаленої сонцем трави” (Олесь Донченко). 2. Прикметник. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. спалений — спа́лений 1 дієприкметник від: згорі́лий спа́лений 2 прикметник згорілий Орфографічний словник української мови
  3. спалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спалити. || спалено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який зазнав дії вогню, сонця і т. ін.; обпалений, почорнілий. || Висохлий від спеки. || Дуже засмаглий. || Пересохлий від внутрішнього жару; вкритий смагою, запечений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спалений — СПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до спали́ти. На місці тої, спаленої фашистами, .. звелась он яка хата (І. Цюпа); Зимно в бараці. Добова норма дров давно вже спалена (О. Словник української мови у 20 томах
  5. спалений — Спа́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спалений — СПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спали́ти. На місці тої, спаленої фашистами, ..звелась он яка хата (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); Зимно в бараці. Словник української мови в 11 томах