1. Літературне слововживання

туман

I

-у. Скупчення в атмосфері конденсованої водяної пари (дрібних крапельок води, кристаликів льоду або їх суміші).

II

-а. Іранська золота монета, яку чеканили з кінця XVIII до початку XX ст. Тепер використовують в Ірані як одиницю великого рахунку (1 туман дорівнює 100 ріалам).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туман — Тума́н: Ту́ман: — дурень [20;22] — дурень; ту́ман вісімна́дцятий – останній дурень [14,IX] — дурень; туман вісімнадцятий: дуже великий дурень [IV] — про людину: дурень [VI,VII,XII] — про людину: дурень; тума́н вісімна́дцятий останній дурень [2... Словник з творів Івана Франка
  2. туман — (густі дрібненькі краплинки води, що роблять невидимим довкілля) мла, імла, (з дрібним дощем) мряка. Словник синонімів Полюги
  3. туман — тума́н 1 іменник чоловічого роду атмосферне явище тума́н 2 іменник чоловічого роду кол. грошова одиниця Ірану Орфографічний словник української мови
  4. туман — Мла, імла, с. морок; (сліз) поволока; (на овочах) пилок, сов. наліт; П. неясність, незрозумілість; (хто) ЖМ. йолоп, дурень; п! МАРИВО. Словник синонімів Караванського
  5. туман — див. марево Словник синонімів Вусика
  6. туман — [туман] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў (атмосферне явище) Орфоепічний словник української мови
  7. туман — ТУМА́Н¹, у, ч. 1. Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М. Коцюбинський); Над долинами стоїть сизий легкий туман (І. Словник української мови у 20 томах
  8. туман — ту́ман знев., ірон. недотепа, дурень (ср, ст): Ти є ту́ман. Розумієш? Я не кваплюся. Нехай він має страха (Нижанківський); То завжди так буває, що всі люди знають, а ти ходиш, як той туман, і не знаєш, чого то часом люди підсміхаються або мовкнуть... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. туман — Затуманив його. Одурив масними словами та обіцянкою. Пустив тумана. Задурманив, щоб використати. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. туман — I -у, ч. 1》 Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. || Хмара завислого в повітрі пилу, диму або інших твердих часточок. || Скупчення пари, диму і т. ін. в приміщенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. туман — тума́н іранська золота монета, що її карбували до 1932 р. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. туман — Скупчення завислих у повітрі біля поверхні землі дуже малих (діаметром менше 100 мкм) крапель води, при низькій темп. — кристаликів льоду; погіршує видимість до 1 км і менше. Універсальний словник-енциклопедія
  13. туман — наво́дити / навести́ тума́н на кого. Позбавляти можливості правильно сприймати дійсність, навколишній світ. Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели (Є. Гребінка). напуска́ти / напусти́ти тума́ну́ на кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  14. туман — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
  15. туман — Тума́н, -ну; -ма́ни, -ма́нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. туман — Туман, -ну м. 1) Туманъ. Над ним хмарою чорніє туман тяжкий. Шевч. тумана перти. Дурачить, врать. Св. Л. 174. туман навести на ко́го. Обморочить, отуманить. На тебе десь туман у Литві навели. Греб. 384. 2) Весенняя хороводная игра. Мил. 49. ум. туманочок. Шевч. 95, туманець. Словник української мови Грінченка