туман

ТУМА́Н¹, у, ч.

1. Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим.

Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М. Коцюбинський);

Над долинами стоїть сизий легкий туман (І. Нечуй-Левицький);

Понад гаєм, над водою стеляться тумани (Л. Боровиковський);

Було вже надвечір'я. Сутінки й густий туман, за кілька кроків нічого не видко (Ю. Яновський);

Над болотами курився туман (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Здогади, сумніви, мов осінній туман, налягають, обкутують його, і з ними він падає в забуття (М. Стельмах);

// Хмара завислого в повітрі пилу, диму або інших твердих часточок.

Три тумани куряви стояли на полю [полі] над Опором (І. Франко);

Над селом туман дим із димарів (В. Сосюра);

Тут [у лісі] ніколи не було того пилу, найдрібнішого сухого туману, що в низьких місцях завжди зменшував видимість (О. Гончар);

// Скупчення пари, диму і т. ін. в приміщенні.

Вилила [Анютка] чавун гарячої води в ночви. Пара бухнула під стелю. Теплий туман затопив кімнату (Григорій Тютюнник);

Важке повітря, насичене димом панського тютюну, немов колишеться .. Свічки на столі ледве-ледве світять серед того сивого туману, освічують червоні від задухи лиця (Леся Українка);

// Утворювана спеціальними машинами маса завислих у повітрі крапельок якої-небудь речовини.

Масло, витікаючи із зазорів шатунних підшипників, розбризкується на маленькі крапельки, утворюючи в картері двигуна масляний туман (з навч. літ.).

2. перен., чого, який і без дод. Про те, що утруднює бачення, перешкоджає добре бачити.

Заплакана, крізь сліз туман заусміхалась [Ганна] гоже (П. Дорошко);

// Про те, що перешкоджає правильному сприйманню дійсності (хибні твердження, помилкові уявлення і т. ін.).

Щодо самого Ренана, то деякі студенти .. його читають і що з того читання виносять, того не знаю.., але що те читання не всіх вирятувало від попівсько-розкольницького туману, се я .. знаю (Леся Українка);

Гайдамаки .. – це ті ж самі солдати й офіцери російської армії .. Тільки націоналістичний туман замутив їхню .. свідомість (О. Довженко).

3. перен. Про що-небудь невиразне, нечітке, заплутане (розповідь, думку, зміст твору, якісь відомості і т. ін.), яке важко зрозуміти, в якому важко розібратися.

Друга книжка “Вісника” нецікава, особливо белетристика. “Туман” Кониського – справді туман (М. Коцюбинський);

Філософські концепції Гречкуна частенько віддавали туманом, було в них немало і дивацтва (Ю. Бедзик);

У нас нема ще розробленої в деталях біографії Панаса Мирного, але туман, що оповивав колись його особу, розвіявся (з наук. літ.).

4. розм. Іній або найдрібніші крапельки роси на металевій, дерев'яній та інших поверхнях, що з'являються від холоду.

Кайло вкрилося туманом, і холодну дерев'яну ручку було чути навіть крізь рукавиці (Григорій Тютюнник);

// Сизий пилок (на плодах, рослинах).

Бубки [ягоди] дрібні, зелені, це ще тільки буде, що їхні виногради туго наллються соком, .. туманом візьмуться, і гнутимуть налиті грона весь кущ донизу (О. Гончар).

5. мн. тумани́, розм. Те саме, що ду́рень.

– Такі всі тумани, з найменшою дрібницею до мене йдуть. Тут роздерлося, тут чогось бракує, тут се зробити, там те, – ніколи жадне власним розумом не розбере, а все до мене! (І. Франко);

Де зберуться два-три дурні, Безпросвітні тумани, Зараз кажуть, що на світі Наймудріші – то вони (А. Кримський);

– Певно, інші розумніші від мене. Їм вистачить раз прочитати та й уміють. А я йолоп і туман. Де мені братися до науки?! (Л. Мартович).

6. мн. тумани́, розм. Сорт кавунів .

Хрипко перегукувалися засмаглі люди, що перекидали на берег неймовірні піраміди кавунів. Міцні, як дзвін, “тумани”, цнотливі “рябчики”, ніжні “монастирі” (І. Микитенко);

Комірникові довелося полізти на горище й одрити з сіна кавунів, темношкірих й соковитих “туманів” (П. Автомонов).

Дим (димо́к, тума́н і т. ін.) кури́ться див. дим;

(1) Сухи́й тума́н – помутніння повітря від диму, гару, найдрібнішого пилу та інших твердих часток; імла.

Сухий жовтий туман висів у повітрі, заступаючи сонце (З. Тулуб);

В чистім повітрі тут ніколи не було того пилу, найдрібнішого сухого туману (О. Гончар).

◇ Вступа́ти / вступи́ти тума́ном у го́лову див. вступа́ти¹;

Наво́дити / навести́ тума́н див. наво́дити;

Напуска́ти / напусти́ти тума́ну див. напуска́ти;

О́чі тума́ном захо́дять див. о́ко¹;

(2) Пе́рти тумана́ в о́чі (д) див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти тума́н (туману́) [у ві́чі] див. пуска́ти;

Тону́ти в тума́ні див. тону́ти;

(3) Тума́н в (на) оча́х перев. у кого.:

а) хто-небудь погано почуває себе (від утоми, хвороби, хвилювання і т. ін.).

І жарко й душно... Я от-от впаду... В очах пливе туман... (В. Сосюра);

Козаки давно грозою стогнуть, в них од злості на очах туман (В. Сосюра);

б) у кого-небудь замріяний, невиразний погляд. [Демко:]

Придивись мені в вічі гарненько і вгадай, про віщо я думаю? [Вареник:] Туман, туман в очах, не зрозумію ваших дум! (М. Кропивницький);

Дивився в визір'я [у дзеркало]: обличчя, як у заплаканого барана, в очах – солодкий туман. Брала лють на себе (С. Васильченко);

Твої губи пахнуть матіолою, а в очах туман, такий туман (В. Сосюра);

(4) Тума́н застила́є / застели́в о́чі чиї, кому і без дод. – хто-небудь втрачає здатність нормально бачити через хвилювання, сильний біль, потьмарення свідомості і т. ін.

Маруся почула, як крутиться у неї голова, як туман застилає очі (Г. Хоткевич);

Очі мої застилає туман, але я бачу її – мою рану і чую уразливий біль (Ю. Яновський);

Спогади зникли, якийсь туман застелив очі, Софія низько похилилась і затулила очі хусточкою (Леся Українка);

Тума́н (туману́) [у ві́чі] пуска́ти / пусти́ти див. пуска́ти;

(5) Тума́н у голові́ [стої́ть] чиїй, кого, у кого і без дод. – хто-небудь не може ясно, чітко, реально усвідомлювати щось через утому, недугу і т. ін.

– Шия вже болить, в голові туман, думати важко (М. Коцюбинський);

На превелику печаль, у голові критика сьогодні стояв якийсь туман, а тому вигляд у нього, незважаючи на ясний день, був хмурий (Л. Гроха);

Укри́тися тума́ном див. укрива́тися;

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) у тума́ні:

а) (зі сл. ба́чити, пам'ята́ти, уявля́тися і т. ін.) нечітко, невиразно.

З висоти прожитих літ своє дитинство бачу як в тумані (із журн.);

Мигається мені та Орлиха мов у тумані – висока, у червоному очіпку, все чорні брови здвигає (Марко Вовчок);

б) (зі сл. жи́ти, бу́ти і т. ін.) невиразно сприймаючи, погано розуміючи те, що відбувається.

Ми [учні] жили весь час, мов у тумані (І. Франко);

Думаючи лише про Карпа й про те, що їм доведеться жити під одним дахом, Прохор мов у тумані підійшов до невисокого паркана (А. Шиян);

Ще не затихла в голові моїй музика моїх школярських років, а проте в мене – думок-думок... Ходжу, як у тумані. Дійсність – як сон, і сни – як дійсність (С. Васильченко).

ТУ́МАН, у, ч.:

◇ (1) [Як] ту́ман вісімна́дцятий (безпросві́тний) – нерозумна і вперта людина.

Блискучі надії батька на Грицеву будущину давно розвіялись. Професор просто казав йому, що Гриць “туман вісімнадцятий”, що ліпше зробить, коли відбере його додому і назад заставить гуси пасти (І. Франко);

– А видиш, синку, я тобі то казала, що я нічо [нічого] путнього не придумаю, бо я дурна, синку, дуже дурна, як стовп, як туман вісімнадцятий! (І. Франко);

Де зберуться два-три дурні, безпросвітні тумани, зараз кажуть, що на світі наймудріші – то вони (А. Кримський).